Ще одна жінка зателефонувала мені, щоб розповісти, що вона знайшла мою колонку з «життєвими уроками» в кишені чоловіка після його смерті. У нього діагностували рак, і після цього він прожив лише 45 днів.
У кожній професії є люди, які роблять усе можливе, щоб не зашкодити іншим, і ті, кому просто байдуже. Я була знайома з одним громадським адвокатом, який називав своїх клієнтів «сміттям», і водночас із тими, хто затримувався на роботі допізна — абсолютно безкоштовно, — щоб витягти своїх підзахисних із в’язниці. Я зустрічала поліцейських, які полюбляли виписувати штрафи, щоб виконати свою норму, і офіцерів, які не штрафували автівки з простроченими номерами в бідних районах, бо знали, що для них стодоларовий штраф — то вартість харчів на цілий місяць.
Я зустрічала суддів, що отримували неабияке задоволення від своїх абсурдних вироків, які виносили публічно, — просто щоб потрапити на телебачення. Але зустрічала й інших, таких як Джоан Сіненберґ, що були суворі, але справедливі. Один чоловік ридав у залі суду, коли йому виносили вирок, бо в нього не було сім’ї і ніхто не писав би йому листи до в’язниці. Вона пообіцяла, що писатиме йому, і робила це щомісяця.
Річ не в тому, яку владу ти маєш на своєму робочому місці, а в тому, як її використовуєш. Я ніколи не забуду листа від жінки на ім’я Барб, яка поділилася зі мною своєю історією. Вона побилася об заклад зі своєю восьмирічною онукою Калістою, що та не зможе вимовити слово supercalifragilisticexpialidocious із «Мері Поппінс». Через два дні дівчинка зателефонувала їй і вимовила це слово. Барб вирішила відсвяткувати це вечерею у ресторані «Macaroni Grill».
Перед вечерею бабуся зателефонувала до ресторану й запитала, чи не міг би офіціант підійти до їхнього столика й запитати: «Дівчатка, ви святкуєте щось особливе?» Людина на тому боці слухавки могла б відмовитися, сказавши, що вони не марнуватимуть час на такі дурниці. Натомість, коли чоловік, якого звали Джим, дізнався про досягнення Калісти, він одразу погодився допомогти. Коли бабуся з онукою прибули до ресторану, він підійшов до їхнього столика й запитав, чи вони святкують щось особливе.
Коли Каліста розповіла йому про своє досягнення, він запитав, чи знає вона, з якого фільму це слово.
— Звісно, це з «Мері Поппінс», — відповіла дівчинка.
— А в тебе є цей фільм? — поцікавився чоловік.
У дівчинки його не було. Вони брали фільм напрокат у бібліотеці.
— Тепер буде, — сказав Джим і простягнув Калісті DVD з рожевим бантиком.
Перш ніж піти додому, Каліста запитала в бабусі, як цей чоловік дізнався, що вони щось святкують. Спочатку дівчинка припустила, що він був шпигуном, а потім вирішила, що то був янгол.
Він і був янголом.
Висновок?
Будь одним із тих, хто допомагає. Моя донька виросла, переглядаючи програму Містера Роджерса. Щодня вона «прикипала» до телевізора, спостерігаючи за цим нудним чоловіком у нудному светрі-кардигані, слова якого лилися неквапно, мов меляса. Одного разу я до нього прислухалася. Чоловік говорив, як проповідник. Лише після його смерті у 2003 році я дізналася, що він був висвячений на пресвітеріанського священика.
Я й гадки не мала, наскільки потужними були його ідеї, аж доки ми не втратили 20 дітей під час стрілянини в школі «Sandy Hook» у Ньютауні, штат Коннектікут. Що ми скажемо своїм дітям? Як їм тепер довіряти життю? Чи ми самі зможемо йому довіряти?
І тоді люди почали активно цитувати Містера Роджерса. Якось він сказав, що коли був маленьким і бачив у новинах жахливі сюжети, його мама завжди казала: «Шукай тих, хто допомагає. Ти завжди знайдеш таких людей». Його слова допомогли нам пригадати, що у світі багато людей, які готові нам допомогти.
У таких ситуаціях у душі починає панувати спокій. Ти відсторонюєшся від тих, хто хоче тобі зашкодити, і шукаєш помічників.
А ще краще самому бути таким помічником.
Урок 23
Важливо знати і свою «суперсилу», і свій «криптоніт» [10] Вигадана кристалічна речовина, здатна позбавити Супермена його сили.
Одна людина може змінити світ.
Звідки я про це знаю?
Я працюю з Кларком Кентом [11] Ім’я, яке Супермену дали його «земні батьки».
.
Серйозно!
Майкл Санджакомо — енергійний кучерявий чоловік, який береться до всього з ентузіазмом і емоціями десятирічного хлопчика. Майкл працює репортером у газеті «Plain Dealer» і відмовляється дорослішати. Він і досі читає комікси. Придумує комікси. Досі вірить у супергероїв і в те, що Супермен уміє літати.
Читать дальше