І це чудово.
Не так давно Майк узявся до сміливої, мужньої і трохи божевільної справи. Він повірив у те, що може врятувати будинок Супермена. Справжнісінький. Справжню будівлю з цегли й цементного розчину — триповерховий блакитний будинок із червоним оздобленням за адресою 10622, Кімберлі авеню.
Чоловік із надможливостями народився в Клівленді, штат Огайо, понад 75 років тому.
Його будинок майже розвалився через недбалість, незважаючи на всі спроби мешканців підтримувати його в нормальному стані. А потім до містечка прибув один письменник. Романіст Бред Мельтцер хотів побачити кімнату, у якій двоє хлопчиків із Ґленвіля створили найвідомішого супергероя людства. Власники будинку влаштували для нього екскурсію. Бред зняв усе на відео і поділився ним на сайті www.OrdinaryPeopleChangeTheWorld.com. Він сказав глядачам: «Я вірю, що звичайні люди здатні змінити цей світ».
Звичайні люди? Не супергерої?
— Хочете дізнатися, як у світі з’явився Супермен? — питає Бред. — Двоє хлопчаків — Джеррі Сіґел та Джо Шустер — були настільки бідними, що їм доводилося малювати на зворотному боці шпалер. Вони придумали чоловіка, якого не бере навіть куля, і назвали його Суперменом.
У цьому відео він заходить до будинку Супермена і, кімната за кімнатою, показує нам, як протягом десятиліть Клівленд не зміг урятувати будівлю відомого героя. Стіни й стеля геть прогнили. Вимикачі тримаються на червоній клейкій стрічці. Сумне видовище, яке супроводжується піснею «Навіть герої мають право на мрії».
Він змусив мене замислитися над тими ночами, коли я ще дитиною уявляла себе сильнішою і кращою, читаючи всі ті комікси під ковдрою.
— Люди переконані, що найважливішим у цій історії є Супермен, — каже Бред. — Та насправді це Кларк Кент.
Той доброзичливий репортер?
— Бажаєте знати, чому? — питає Бред. — Бо Кларк Кент є в кожному з нас. Мені імпонує думка про те, що всі ми — звичайні люди — хочемо зробити щось краще, прагнемо бути кращими, здатні розірвати сорочку на грудях і спробувати допомогти іншим.
У кожного з нас є суперсила. Кожен володіє важливою рисою, що притаманна тільки йому. Та водночас кожен має і свій «криптоніт» — те, що його стримує, позбавляє сили, висмоктує всі соки, робить його слабким за одну мить. Зазвичай наші найсильніші і найслабші риси є двоюрідними сестрами.
Для Супермена то був криптоніт — шматочок його рідної планети Криптона, що вмить позбавляв його сили. Він міг перестрибнути хмарочос одним стрибком, побігти навперейми з потягом і обігнати його, крутнути світ, щоб повернутись у попередній день. Та варто показати йому шматок криптоніту — і він не зможе дійти до кінця кварталу.
Моя найбільша сила — заступатися за інших. Мій криптоніт — це відчуття, що я не маю права висловлювати свою думку. У дитинстві я не наважувалася сказати щось батькові, щоб змусити його припинити бити моїх братів і сестер. Я не могла себе захистити, коли діти в школі сміялися з моєї худорлявості, волосся на руках, великих вух і окулярів. У восьмому класі я не змогла стати на захист дівчинки, яку діти дражнили через те, що вона не користувалася дезодорантом. Я нічого не зробила, коли в старших класах одного учня заштовхували до шафок у роздягальні і постійно штурхали, бо він був гомосексуалістом.
Як колумністка я завжди використовую свій голос, щоб висловити протест проти поганого ставлення до дітей, проти хуліганства й усілякої соціальної несправедливості. Я виступаю проти суддів, прокурорів і губернаторів. Але й досі трапляються дні, коли я не можу віднайти в собі сили, щоб себе захистити, — наприклад коли повинна повернути светр до крамниці і не маю чека.
Моя подруга Бет знайшла свою суперсилу — вона допомагає немовлятам, які мають проблеми зі здоров’ям. Протягом усього життя вона працювала педіатром у дитячій лікарні «Rainbow» в Клівленді й виступала на захист малюків до, під час та після медичних тестувань і процедур. Яким є її криптоніт? Глибоко в душі, під усією радістю, яку вона відчуває, допомагаючи дітям та їхнім батькам почуватися в безпеці у лікарні, ховається жахливе відчуття безсилля, адже вона втратила власного новонародженого сина й не принесла його додому з лікарні. Бет хворіла на діабет, і він настільки ослабив її організм, що вона не змогла виносити дитину. Її малюк народився надто рано. Втрата єдиної дитини і є тим моментом, коли Бет отримала і свою суперсилу, і свій криптоніт.
У мене є хороший друг-перфекціоніст. Ця риса водночас є і його суперсилою, і криптонітом. Він страждає від обсесивно-компульсивного розладу. Коли ми їдемо у відпустку разом, він бере із собою купу спеціальних засобів, щоб оббризкати спальню й ванну кімнату. Чи є з цього користь? Він заробляє цим на життя: йому платять за те, щоб він знаходив недоліки в приміщеннях, які здають в оренду.
Читать дальше