Псалтир (на українській мові)

4Нема ні мови, ні говору, де не чувся б голос їх.

5По всій землі розійшлося віщування їх, і в кінці вселенної слова їх. Він поставив у них сонце,

6і воно, мов жених, виходить із весільного чертога свого. Радіє, мов велетень, щоб обійти коло своє.

7Від краю небес вихід його, і захід його на краю їх, і ніщо не сховається від тепла його.

8Закон Господній непорочний, душу оживляє: свідчення Господні вірні, навчають простих.

9Повеління Господні праведні — звеселяють серце. Заповідь Господня світла — просвітлює очі.

10Страх Господній чистий і перебуває вічно. Суди Господні — істина, всі справедливі,

11дорожчі за золото й дорогоцінне каміння; солодші за мед із сотів.

12Бо раб Твій охороняється ними. І хто додержує їх, тому нагорода велика.

13Хто зрозуміє гріхи свої? І від тайних моїх очисти мене.

14І від навмисних утримай мене, раба Твого, щоб не оволоділи вони мною. Тоді я буду непорочним і очищеним від гріха великого.

15Нехай же слова уст моїх і думки серця мого будуть приємні Тобі, Господи, Твердине моя і Спасителю мій.

Начальнику хору.

Псалом Давида.

1-2Вислухає тебе Господь в день скорботи, захистить тебе ім’я Бога Якова.

3Він пошле тобі поміч із святині і з Сиону підкріпить тебе.

4Він пом’яне всі жертви твої, і всепалення твоє буде приємне.

5[Господь] дасть тобі за серцем твоїм і наміри твої здійснить.

6Звеселімося ж спасінням твоїм, і в ім’я Господа Бога нашого звеличмося; Господь виконає всі прохання твої.

7Тепер я знаю, що Господь спасає Христа Свого; з святих небес Своїх відповідає Йому могутністю спасаючої правиці Своєї.

8Одні хваляться колісницями, інші кіньми, а ми хвалимося іменем Господа Бога нашого.

9Вони хитаються й падають, а ми стоїмо твердо.

10Господи, спаси царя і вислухай нас, в який би день ми не звертались [до Тебе].

Начальнику хору.

Псалом Давида.

1-2Господи, силою Твоєю звеселиться цар і спасінню Твоєму вельми возрадується.

3Ти дав йому бажання серця його і прохання уст його Ти не відкинув.

4Ти зустрів його благословенням благісним і поклав на голову його вінець із чистого золота.

5Життя він просив у Тебе, і Ти дав йому довголіття на віки віків.

6Велика слава його у спасінні Твоїм, славою й величчю Ти прикрасив його.

7Ти дав йому благословення, навіки звеселив його радістю перед лицем Твоїм.

8Бо цар уповає на Господа і милістю Всевишнього не захитається.

9Рука Твоя, Господи, нехай знайде [всіх] ворогів Твоїх, правиця Твоя нехай досягне всіх, що ненавидять Тебе.

10В час гніву Твого Ти розпалиш їх, як піч. У гніві Своїм Господь погубить їх, і поїсть їх вогонь.

11Ти знищиш плід їх із землі і рід їх з—поміж синів людських.

12Бо вони замислили ворожнечу проти Тебе — злий намір, якого не можуть [здійснити].

13Ти поженеш їх перед Собою, з луків Твоїх пустиш стріли в лице їх.

14Піднесися, Господи, силою Твоєю! Будемо співати й прославляти могутність Твою.

Слава…

Начальнику хору. При сході зорі.

Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа).

1-2Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого.

3Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою.

4Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля.

5На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх.

6До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились.

7А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів.

8Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою:

9“Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому”.

10Але Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї.

11На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій.

12Не віддаляйся ж від мене, бо скорбота близько, а заступника нема.

13Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські — оточили мене.

14Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає.

15Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх.

16Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене.

17Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої.

18Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене.