Абу-ль-Фарадж - Смішні оповідки

I він налив гостеві кухоль води, яку зберігав у міху, додавши:

— Не турбуйся, пий, води для гостя в мене завжди вистачить.

Вражений гість зрозумів, що його господар таки найскупіший з-поміж усіх скупих.

199. Причина сварки

Люди почули, як двоє сусідів сварилися поміж собою, і прийшли втихомирити їх.

Запитали, через що вони зчепилися.

Один і відповів:

— Учора я з'їв м'ясо і кістки кинув біля свого порога, щоб люди бачили, як мені добре живеться, і не казали, що я скупий. Так мій сусіда вночі забрав ті кістки і поклав біля свого порога.

200. Небачені скупощі

В одному будиночку жили троє скупих товаришів. Щодня вони складалися по зузі, купували їжу і спільну свічку на всю хату.

Якось в одного з них не було зузи, щоб докласти товаришам на свічку. Тоді вони зав'язали йому очі і розв'язали лише тоді, коли погасили світло і полягали спати.

201. Глибоке розчарування

Один поет уславив у своєму творові скупощі, давши багато відповідних порад, і надіслав свою книгу правителеві.

Той прочитав його писання і написав такого листа поетові: «Я залюбки читав твою книгу, але нічим тебе не винагороджу, щоб не порушити твоїх канонів».

Поет був страшенно розчарований і більше таких книг не писав.

202. Шукай постувальника

Скупий господар надумав найняти робітника. Один чоловік погодився стати до нього на службу. Господар запитався його про плату.

— Я ладен працювати за саму їжу,— відповів той.

— Це надто дорого, — сказав хазяїн.

Роздратований бідняк відповів:

— То пошукай такого, що постував би по середах і п'ятницях.

203. Ким найкраще бути

Скупий казав:

— Добре бути ангелом, ніхто в нього не просить ні одежі, ні їжі.

204. Багачеве співчуття

Бідняк попрохав милостині в багатого. Той запитав, яка в нього сім'я.

— Нас троє,— відпопів бідняк.

Багатий на хвильку задумався.

А бідняк гадав, що то він збирається дати йому більшу, ніж звичайно, милостиню.

Тож він і чекає.

Але багатий підвів голову і сказав:

— Я зважував, скільки килимів можуть виткати три пари рук. Виходить, ти зовсім не бідний, і милостині тобі я не подам.

205. Уточнення

Один купець вирушив до правителя. В дорозі його застала ніч, і він заночував у однієї бідної жінки. Вранці він сказав їй:

— Я буду у правителя, і якщо він подарує мені тисячу динарів, один віддам тобі за ночівлю.

По якомусь часі він повертався додому і знову заночував у тієї самої жінки, давши їй півдинара.

— Правитель подарував мені лише п’ятсот динарів, і тому я даю тобі половину обіцяної суми,— сказав при цьому.

206. Ні сказати, ні змовчати...

Господар приймав гостя і налив йому старого вина. Гість випив і крекнув: «О!»

Його запитали, чому він тут-таки й замовк. Гість відповів:

— Якби я сказав, що хотів, то господар почув би, що мені треба закуски, і сконав би як стій. Але якби я нічого не сказав, то сам помер би, таке міцне було вино.

207. Поважна підстава

Люди помітили, що один купець обідає лише вночі. Його запитали, чом так, і він відповів:

— Уночі мухи сплять, та й гості не прийдуть.

208. Прогадав

Філософ так говорив скупому:

— Дарма хизуєшся своєю ощадністю. Ти щедріший за найщедріших, бо з часом помреш, а гроші залишиш іншим, що житимуть твоїми трудами.

209. Спосіб лікування

Багатий, але скупий чоловік захворів. Йому треба було перепотіти, та грошей на ліки він шкодував. Приятелі запропонували, щоб він нагрів воду і дихав парою.

— Але ж і дрова грошей коштують,— відказав скнара.

Тоді хтось запропонував:

— Їжте при ньому медове печиво, і він спотіє від жадоби.

Так і сталося.

210. Спочинок для зузи

Захланний на гроші чоловік знайшов одну зузу і так мовив до неї:

— Скільки за тебе полягло воїнів на бойовищі, скількох цнотливих розбещено, скільки ти мандрувала світами, а тепер ось, нарешті, відпочинеш. В мене тобі надійна схованка, і ти більше не блукатимеш по всіх усюдах.

211. Спільний казан

Про скупих подорожан кажуть таке:

— Як варять вони юшку з м'ясом, то кожен крізь свій шмат м'яса просмикує нитку певного кольору. А потім виймають м'ясо за нитки і кожен їсть свій кавалок. Тільки наваром діляться.

212. Переважив господаря

Скупий господар велів челядникові:

— Насип мені поїсти і зачини двері.

Той відповів:

— Я спершу зачиню двері, а потім подам страву.

Він скнарістю перейшов свого господаря.

213. Нащо годувати чужу кішку

Якийсь чоловік розповідав:

— Сталося так, що я обідав в одного скупого господаря. Зненацька до хати забігла кішка. Я хотів кинути їй крихту хліба, але господар мене перепинив і сказав: «Це не моя кішка, а сусідська, то нащо її годувати».