Вітаутас Петкявічус - Буря в склянці води

— А чому я повинен усе вирахувати?

— Гаразд, тоді скажіть: що ви так довго робили в гирлі річки?

— Ремонтував корабель… І ходив у глиб острова. Такі речі не караються законом. — Він вийняв кілька самоцвітів, подарованих йому, — Гадаю, король моєю експедицією буде більше задоволений, ніж потопленням корабля Англії?

Джеймс довго усміхався і зважував кожне Накасове слово, але внутрішній голос його обігнав.

— Бонде, — сказав він, — ти надірвешся.

Та великий розвідник вів своєї:

— Вам, містере Нокс, залишилася остання можливість з почестю спокутувати свої помилки.

— Я не буду спокутувати того, чого не робив, тому кажіть, що я повинен виконати? А коли доручення не маєте, то назвіть, кого мені треба боятися?

— Себе, — Бонд довго вивчав капітана далекої плавби доки внутрішній голос його не попередив:

— Джеймсе, зіпсуєш очі.

Тим часом і Крапас знайшов, що відповісти:

— Тільки наші вороги воюють з жаху.

— Вітаю, — великий шпигун підвівся й подав полоненому руку. — Ви витримали серйозний іспит. А тепер до діла: я вас звідси випущу, але з однією умовою. — І Бонд докладно виклав свій надзвичайно хитроумний план, як одним ударом позбутися усіх шпигунів і шпигунчиків, що злетілися у Бімбамбулу. — Ви з таким моїм планом згодні? — під кінець запитав він.

— Цікаво, що б ви відповіли, якби сиділи в такому підводному карцері? —засміявся Крапас.

— Я звик ризикувати.

— Гаразд, ризикну і я, але мене непокоять дві речі: ремонт «Дельфіна» і хто стоятиме поряд зі мною під час операції?

— Я, — відповів Джеймс Бонд.

— І це вся гарантія? — здивувався капітан далекої плавби.

— Це, мій любий, більше ніж гарантія.

«Слово честі шпигунчика — мала втіха, — подумав Накас, — але що вдієш?»

— Я згоден, — відповів він упевнено.

Після такої вельми дружньої угоди старий морський лев капітан Данлоп відвіз Крапаса назад у затоку, одягнув у костюм водолаза, втиснув його в торпедний апарат і випхнув. Довго плив сміливий моряк під водою, довго брів піщаною мілиною, доки опинився в селі Чіка-Чаки. Люди тікали від нього, мов від доісторичного страховиська, жінки затуляли руками обличчя, не дозволяли на нього дивитися дітям, а чоловіки, вхопивши списи, вишикувалися для атаки.

— Ви що, збожеволіли?! — скрикнув Крапас. — Я ж ваш друг!

Та через гуму й грубе скло тубільці почули тільки мимрення.

«Капець, — подумав капітан далекої плавби. — Якщо побіжу, вони з мене решето зроблять, а коли піду вперед, не уникну гострих списів». Він іще раз спробував зняти шолом, але зусилля були даремними.

І в цей час мимо його голови просвистів один спис, другий, третій… Щастя, що смертельна небезпека примушує сміливців думати. Пригадавши свято тубільців, Крапас беркицьнувся через голову і почав танцювати танець чаклуна. Воїни дуже зацікавилися його рухами й побігли кликати вождя. З ним прибіг сюди й екіпаж «Дельфіна», який щойно зійшов на берег.

— Будьте людьми й допоможіть мені вилізти з цієї гумової пастки, — попрохав Крапас.

І коли друзі витягли його з одежі водолаза, все село зойкнуло, але усміхатися почало тільки через мить, коли мудрі чаклуни признали його четвертим помічником найстаршого жерця, коли жрець подарував йому низку зубів крокодила — символ свого племені. Вони попросили його ще раз танцювати танець чаклунів.

Після врочистостей і частування «Дельфін» ще раз виплив у відкрите море і сяк-так досяг порту Бімбамбули.

Кілька майстрів лагодило його пробитий бік цілий тиждень, а родинна рада щоночі обговорювала план великого шпигуна й не могла знайти жодного вразливого місця.

— Невже я влип і вас уплутав у цю халепу? — непокоївся капітан родини.

— Якщо я тут не чужий, — сказав екс-капітан Брук, — дозвольте й мені висловити свою думку. Ви переоцінюєте англійців. Ми великі, поки загрібаємо жар чужими руками, та коли треба цю роботу виконати самим, одразу лякаємося, бо понад усе боїмося погоріти. Джеймс Бонд — чудове втілення такої поведінки. Він продає всіх, хто його купує. Чи не краще було б, якби ми його заманили в пастку, що її він наготував нам?

— Гаразд, я згоден, але як це зробити?

— Передусім, Крапасе, тобі треба вдати, ніби ти дуже злякався. Страх завжди сильно діє на негідників. По-друге, ти маєш показати, що ти скупий. І по-третє, треба всіх тих шпигунчиків зібрати не десь на суходолі, а на нашому кораблі, потім запросити й самого Джеймса… Ти мене зрозумів?

— Щонайліпше! — з такою пропозицією погодились усі, а старий Накас навіть пожартував: