Андрй Курков - Остання любов президента

— Так-так, я вже підходжу до самої суті. У вашій спермі близько вісімдесяти відсотків здорових сперматозоїдів. Але вони дуже пасивні та неймовірно уповільнені. І двадцять відсотків, скажемо так, генетично дефектних, але дуже швидких та моторних. І от ці двадцять відсотків дефектних сперматозоїдів завжди будуть випереджати, завжди будуть попереду. Ви розумієте?

— Ви хочете сказати, що в мене не може бути здорових дітей?

— Сказати таке було б спрощенням. — Професор знову почепив на ніс окуляри та взяв до рук один з бланків аналізу. — Якби повністю усі сто відсотків сперматозоїдів були б дефектними, але наразі ситуація краща... Не така сумна перспектива. Насправді, мене бентежать ваші здорові сперматозоїди... Чому вони не активні?!

— Ви в мене запитуєте? Краще порадьте, що мені робити далі?

— Я чув, що один молодий учений розробив метод очищення сперми. За тим самим принципом, що й очищення крові. Гадаю, що вам не завадило б із ним зустрітися. Я бачу, ви з тих людей, які не будуть довго та терпляче лікуватися. Я правий?

— Я — дуже зайнята людина, — процідив я крізь зуби.

Краватка почала тиснути шию. Я послабив вузол.

— Я розумію, — кивнув професор. — Лікуватися можна і пізніше. А якщо ви хвилюєтеся про свою здорову спадщину, тоді дійсно зверніться до цього фахівця. Він також молодий. Він вас зрозуміє. Ви, здається, хочете зачати дитину і якомога швидше. Так?

— Можна сказати і так.

Професор розвів руками.

— Тоді лише один шлях. Зробити очищення сперми, а потім штучне запліднення. Не буду вас затримувати! Десь тут в мене була його візитівка...

Професор згріб мої аналізи. Підняв якісь інші папірці, списані незрозумілим лікарським почерком. Витяг з-під паперів прямокутничок візитівки та простягнув її мені.

— Це серйозний молодий вчений, до нього вже багато хто звертався... Та й візьміть ваші аналізи. Віддасте йому!

Я піднявся, сховав отриману від професора візитівку з бланками аналізів та вийшов.

— Куди тепер? — запитав у мене Віктор Андрійович, коли я умостився на задньому сидінні свого службового «мерса».

— Туди! — скерував я, простягаючи водієві щойно отриману візитну картку.

Карпати. Січень 2016 року.

Згодом я зрозумів, що перебільшив свою слабкість. Принаймні слабкість рук. Я зрозумів це, коли двоє офіцерів охорони перед початком наради допомагали мені сісти на ліжку. Вони взяли мене з обох боків попід руки та просто підтягли угору. Точніше, далася ця процедура їм зовсім не просто. Моя раптова фізична важкість, як і нещодавня слабкість моїх рук, досить швидко знайшла пояснення. Поверху товстелезного светра на мені був важкий бронежилет. Якщо взяти до уваги його вагу, то він міг би врятувати мене від прямого попадання артилерійського снаряда. Взагалі-то, мій здогад стосовно його можливостей був не повний. Жилет був ще однією лінією захисту мого зрадливого серця. Він дублював блокування серцевого датчика. Він важив не менш як п’ятдесят кілограмів.

На нараду з’явилися Коля Львович, генерал Філін, двоє чоловіків у цивільному похмуро-рішучого вигляду, за яких поручився сам Свєтлов. Зазирнув до палати і лікар Резоненко. Я відразу впізнав його. Він зазирнув, відшукав мене поглядом та схвально кивнув.

— Давайте швиденько і конкретно, — запропонував генерал Свєтлов і поглядом передав слово Львовичу.

— Сергію Павловичу, — почав той. — Казимир знову літав на півдня до Москви та приїхав у дуже чудовому настрої. Ось фотографії...

Він простягнув три знімки, зроблені з відстані. На них Казимир спускався трапом літака. На обличчі була самовдоволена та самовпевнена посмішка.

— Ми не знаємо, з ким він зустрічався. Але перша зустріч після повернення до Києва в нього була з лідером комуністів. Якщо вони об’єднаються, наші шанси перемогти у цій ситуації різко зменшаться.

— Конкретніше, — попросив Львовича Свєтлов.

Я зрозумів, що ця компанія радилася без мене вже не раз. І напевно прийняла якесь важливе рішення, яке доручила Львовичу, як голові АП, його озвучити.

— Будь ласка, не реагуйте відразу, — продовжив Львович. — Трішки поміркуйте. Та головне — не хвилюйтеся! Ми вважаємо, що зараз найрозумнішим з вашого боку буде написати заяву про відставку... та оголосити про позачергові президентські вибори. І, звичайно, відразу ж заявити, що ви візьмете в них участь! Цим самим ми зіпсуємо плани Казимира. Та й уведемо сам процес до легітимного гирла. Після цього комуністи зрозуміють, що в них з’явився шанс прийти до влади без Казимира, і їхній потенційний союз не відбудеться...