Сергій Жадан - Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років

Звістка про хлопчика, який миттєво побілів, сколихнула все містечко. На ноги було піднято всіх — міліцію, лікарів і соціальні служби, а мер із цього приводу негайно зібрав нараду та викликав столичних фахівців із аномальних явищ та журналістів. Стаття в міській газеті про дивовижну невідому гостю лише долила масла у вогонь. Через два дні перед телекамерами й мікрофонами, що з’їхалися з усієї країни, мер, невисокий кругленький чоловічок із черевцем, що випирало з-під костюма, дав гучну прес-конференцію, пропіарився, так би мовити, на місцевому й центральному телебаченні.

Перед телекамерами та мікрофонами мер сказав:

— Я переконаний, що ця велика таємниця з появою білої дівчинки в нашому місті пов’язана винятково з добром і світлим Божим промислом. Це принесе користь усім мешканцям і гостям міста, позитивно вплине на суспільну атмосферу та взаємини між людьми. Наше місто стало цікавим усій країні і навіть громадянам інших держав. Ми повинні скористатися цим шансом, щоб підняти добробут і досягти процвітання. Завдяки туристам і гостям ми зможемо поповнити наш скромний бюджет і налагодити інфраструктуру.

Люди з острахом і цікавістю чекали свіжих новин про білу дівчинку, проте їх не було. Патрульні пости посилили перевірку районів і кварталів містечка, виставили додаткові наряди, було навіть відправлено рейди у найвіддаленіші вулички, куди ніколи не потикалася міліція, але й це нічого не дало. Біла дівчинка ніби під землю провалилася.

У школах і дитячих садочках діти безперестанку балакали про білу дівчинку, фантазували, ніби з нею розмовляли чи навіть потоваришували. Батьки жартували над дитячими розповідями, але також говорили про білу дівчинку і — бодай подумки — також вірили в химерну історію. Побілілого хлопчика забрали в столицю на обстеження, і більшість мешканців із недовірою ставилася до версії, нібито він побілів від невідомої білої дівчинки. За кілька тижнів усе вляглося, і про білу дівчинку потрохи забули.

Одного ранку до міської лікарні на обстеження прийшла літня жінка, яка, за її словами, миттєво побіліла. Вона, мовляв, зустріла в своєму провулку білу дівчинку, босу й самотню, взяла за руку, щоб завести до хати, нагодувати та вдягти… і враз — спершу рука жінки, а потім усе тіло її побіліло. Люди з жахом дивилися, як їхня землячка, яку вони знали все життя, йшла біла, мов борошно, така незвична й інакша. Жінка здала всі аналізи, однак лікарі нічого страшного не виявили, натомість жінка перестала нарікати на нирки, які постійно її турбували.

І люди почали говорити, що маленька біла дівчинка здатна зцілювати від хвороб. Із цього приводу на службі Божій заговорили священики ворожих конфесій, храми яких стояли один проти одного. Вони майже одностайно сказали, що чутки про білу дівчинку ще не можуть бути доказом Божого промислу і що це взагалі лише чутки і парафіянам не годиться вбирати в себе плітки, немов посудина скверну.

А таксисти, переминаючись із ноги на ногу біля своїх авто, зневажливо насміхалися над тією жінкою, яка побіліла:

— Менше треба їсти ГМО-продуктів.

— Так, так, бо від них ще не таке може бути.

Проте до них ніхто не дослухався, всі бігли в лікарню подивитися на нещасну жінку, яка лежала під крапельницею й не розуміла, чому її лікують і чому стільки людей довкола. А люди заполонили палату, з’юрмилися біля ліжка, і навіть погрози лікаря не допомагали. Люди також стояли в коридорі лікарняного відділку та на вулиці, дивлячись на вікна палати. Після крапельниці побіліла жінка дружньо махала їм рукою, і вони з жахом та цікавістю розглядали її шкіру, а дехто підіймався до неї на другий поверх. Люди боялися торкнутися до побілілої жінки, остерігалися, щоб «чудо» раптом не перекинулося на їхні тіла.

Тим часом до лікарні привезли ще двох людей — селянина з найближчого селища, який нічого не знав і дружньо погладив білу дівчинку по голівці, та шестилітнього хлопчика, який допоміг перебратися дівчинці через потічок, узявши її на руки. Старенький селянин враз увесь побілів, обличчя посвітлішало, і в нього перестала боліти спина, яка вже десять років йому допікала. Смаглявий хлопчик також став білосніжний і перестав шепелявити.

І раптом отямилися місцеві історики та краєзнавці. Вони підняли старі хроніки й літописи і знайшли в них відомості, що в часи навали монголів у їхньому містечку, яке тоді було маленьким поселенням, також з’явилася біла дівчинка. І що монгольське військо до переляканого поселення так і не дійшло, несподівано повернувши на південь. Священики три дні носили вуличками ікону Матері Богородиці, проголосивши спасіння міста лише її світлим промислом. Історики та краєзнавці сказали, що біла дівчинка — це Господнє попередження про велику небезпеку, яка нависає над усіма нами. Люди заметушилися, люди злякалися, з острахом очікуючи лиха, що може звалитися на містечко. В таких тривогах минув день, а потім тиждень, однак нічого не відбувалося: містечко й далі жило звичним, понурим життям. Про білу дівчинку говорили дедалі менше.