Сергій Жадан - Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років

— Менше треба пити, — відгукувалися про її історію одні.

— Плещуть язиками, бо не мають що робити, — казали інші.

Та одного вечора вечірні новини одного з центральних телеканалів країни повідомили, що від побілілого хлопчика, якого забрали на обстеження до столиці, «заразилося» аж кілька лікарів: вони мали необережність торкнутися до нього під час медичних процедур і невдовзі почали поволі біліти. В одного з побілілих столичних лікарів телевізійники взяли інтерв’ю: він усміхався й казав, що почувається добре, навіть краще, ніж раніше, бо в нього припинилися мігрені, що докучали раніше. Журналісти встигли охрестити це явище синдромом білявки, в журналах і газетах почастішали статті про це загадкове явище-захворювання, а поважні науковці — хіміки, біологи, медики — щедро давали свої коментарі.

В одній із вечірніх телепередач виступив підозрілий експерт із зачіскою «наелектризоване волосся» та в здоровенних окулярах, які робили його очі вибалабушеними, мов у жаби. Цей сорокарічний сухорлявий чоловік з Академії дослідження аномальних явищ висунув припущення, що біла дівчинка має не антропологічне походження і, швидше за все, є представником невідомих живих видів, що прибули на землю із загадковою місією.

Його слова транслювали інші телеканали, а один відомий письменник в інтерв’ю заявив, що береться писати роман про білу дівчинку і що паралельно підписав контракт на сценарій до кінофільму «Біла дівчинка». В країні почався «білий бум». Свій — у дорослих і свій, особливий — серед дітей. Все біле стало модним. У магазинах повигрібали весь білий одяг, взуття, потім люди кинулися скуповувати білі меблі й посуд, білі килими, білих песиків і котиків, білих птахів і білих ручних пацюків та хом’ячків. Відомий політик вихвалявся з телеекрану, що здійснилася його заповітна дитяча мрія: він купив білосніжну кобилу рідкісної породи. Дизайнери підготували свої перші «білі» колекції. На вулицях столиці з’явилося більше білих лімузинів і пуделів, купа білих летючих зміїв і кульок.

Столичні тінейджери моментально створили нову субкультурну тусовку: «білуни», до якої могли належати лише дівчатка з білосніжною шкірою, винятково в білому одязі, з пофарбованими набіло віями, волоссям і губами. До білунів приєдналася частина білих готів та емо, вони пообписували паркани і стіни будинків своїм новим гаслом: «Білий — значить світлий». На околицях столиці на «білих» почали напади «чорні» й «червоні», які вважали, що не добро, а сила повинна керувати світом. Хлопчика, який першим побілів від білої дівчинки, дедалі частіше почали запрошувати на телеефіри, і невдовзі він почав вести дитячу телепередачу про добро. А основне — почалося масове паломництво до містечка, де з’явилася біла дівчинка.

Від побілілої жінки, що лежала в лікарні, невдовзі побіліла її молодша сестра, яка, допомагаючи їй переодягатися, ненароком торкнулася тіла «хворої». Вона розповіла своїм подругам, що в неї перестало пекти серце, а кардіограма підтвердила, що вона відтепер здорова. В містечку відразу поширилися чутки, мовляв, «білі» можуть зцілювати. І до побілілої жінки в лікарню відразу потягнулися хворі. Лікарі в білих халатах намагалися протестувати й нікого не пускати, проте побіліла жінка заявила, що більше не може знаходитися в лікарні, бо є цілком здоровою. Люди торкалися до неї, за певний час також біліли, радіючи, що позбавляться хвороб.

— Чувак, а ти хочеш побіліти? — кепкує таксист над своїм приятелем.

— Ти що, здурів? Мені й без того важко живеться, а ще як побілію, тоді хіба купуй білі тапочки і лягай у гроб.

— Зате кинеш курити й пити. Кажуть, усі, хто торкався до білої дівчинки чи до побілілих людей, одразу позбуваються хвороб і поганих звичок.

— Ні, я краще буду пити й курити.

— Тоді помреш від раку легень.

— Та ну тебе.

Побілілих людей з кожним днем ставало все більше. Туристи та гості, які прибували з різних куточків країни, щоб подивитися на загадкове містечко, фотографували їх, проте торкатися остерігалися, щоб самим не побіліти.

Тим часом товстун кондитер спік новий торт «Біла дівчинка», який одразу припав усім до смаку. В його кондитерській побільшало відвідувачів, які куштували торт із запашними чаями чи кавою, — дітвора аж тремтіла, відламуючи від торта кремову фігурку білої дівчинки, дорослі замовляли торт додому, а студенти засиджувалися зі своїми подружками в кондитерській допізна. Місцеві художники виставляли на вулиці свої полотна, гравюри, мініатюри, зображаючи білу дівчинку на тлі міських пейзажів та інтер’єрів. Інші митці біля них виставляли маленькі й великі скульптури білої дівчинки, вази, глечики, тарілки, горщики, глиняні дощечки з її зображенням, а кмітливі підприємці — футболки, бейсболки, рушники, шарфики та молодіжні хустинки, на яких красувалася біла дівчинка.