Серія «Капричос» уже понад два століття притягує увагу публіки. Дослідники завважували її зв’язок зі старовинними іспанськими повір’ями, творами Вольтера, «Фаустом» Ґете, сатиричною графікою часів французької революції, іспанським народним лубком. Усе це збагачує наше розуміння цих загадкових аркушів, але не вичерпує їхнього змісту.
Початок XIX ст. був трагічним для Іспанії. Внутрішнє життя країни визначалося відчайдушною боротьбою за владу в королівській родині між Карлом IV, його дружиною Марією Луїзою, її фаворитом — першим міністром Ґодоєм, і сином Фердинандом. Тим часом зацікавленість в іспанських справах проявив підступний іноземний політик — Наполеон вступив у переговори окремо з королем, королевою і принцом та запевнив кожного з них у своєї підтримці. Під приводом майбутнього спільного походу до Португалії у 1808 р. французькі війська ввійшли до Іспанії. Карл IV зрікся престолу на користь Фердинанда, але Наполеон мав інші плани. Королем Іспанії став його брат Жозеф.
Іспанські інтелектуали, серед яких був і Ґойя, чекали від французів змін на краще. Жозеф Бонапарт, котрий перед тим був королем Неаполітанським, проявив себе ліберальним правителем. Він обіцяв провести реформи, на які так чекала еліта, у тому числі ввести нову прогресивну конституцію. Але іспанці не бажали влади іноземців. Чутки про вивезення спадкоємця іспанського престолу з Мадрида стали приводом до повстання, яке швидко охопило всю країну й тривало 6 років. На страшну ненависть до окупантів французькі військові відповідали глибоким презирством до «темних» селян, що призвело до жорстокої війни без правил, людяності, моралі.
У цих умовах восени 1808 р. Ґойя розпочинає роботу над новою графічною серією, і ця робота тривала до 1820 року. Серія увійшла до історії мистецтва під назвою «Жахи війни», хоча сам автор назвав її «Згубні наслідки війни з Бонапартом та інші Капричос». Смерть панує у всіх офортах серії. І це не благородна загибель героя — крок до безсмертя й вічної слави, що була поширеною темою творів багатьох сучасників Ґойї. Смерть тут — страшний і безглуздий кінець фізичного існування, її панування позбавляє живих милосердя й співчуття.
Після вигнання французів з Іспанії у 1814 р. до влади повернувся король Фердинанд VII (син Карла IV). Він скасував ухвалену за часів Жозефа ліберальну конституцію, розігнав парламент і розпочав репресії проти вільнодумців. Цим подіям присвячені останні аркуші серії. На перший погляд, художник у них знову повернувся до символічної мови «Капричос».
Видати «Жахи війни» в Іспанії Фердинанда VII було неможливо. Єдиний авторський екземпляр серії Ґойя подарував своєму другові Сеану Бермудесу. Лише через багато років після смерті художника у 1863 р. її вперше було надруковано Академією Сан Фернандо. До 1937 р. авторські дошки витримали ще 5 перевидань.
Ґойя не міг змиритися з політичними змінами в Іспанії, а можливо, й сам побоювався репресій. Тому останні чотири роки життя він провів у добровільному вигнанні у Франції, де продовжував активно працювати. Помер художник у 1828 р. в місті Бордо.
Олена Шостак,
завідувач відділу європейської графіки Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків
Видання ілюстровано репродукціями офортів Франсиско Ґойї з фондів Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків:
С. 5. Проти загального блага (Contra el bien general). Фрагмент. Серія «Жахи війни» (Los Desastres de la Guerra).
C. 24. Донощики (Soplones). Серія «Капричос» (Los Caprichos).
C. 38. Ти, якому несила (Tú que по puedes). Серія «Капричос».
C. 64. Бабаки (Los Chinchillas). Серія «Капричос».
C. 93. Один одного… (Unos а otros). Серія «Капричос».
С. 116-117. Ніщо. Час покаже. (Nada. Ello dirá). Серія «Жахи війни».
С. 133. Піддуває (Sopla). Серія «Капричос».
С. 156. Гнітюче передчуття прийдешнього (Tristes presentimientos de lo que ha de acontecer). Фрагмент. Серія «Жахи війни».
C. 190–191. Він заслужив (Lo merecia). Серія «Жахи війни».
С. 209. Сон розуму породжує чудовиськ (El sueño de la razón produce monstruos). Серія «Капричос».
«Чорні картини» ( ісп. Pinturas negras ) — серія робіт Франсиско Ґойї, створених художником у 1819–1823 роках. Намальовані на стінах «Дому Глухого» як фрески, у 1874 р. ці картини перенесені на полотно і зараз зберігаються у музеї Прадо (Мадрид, Іспанія). Сам митець не дав їм назв. Уже після його смерті роботи каталогізували і присвоїли їм назви, які, таким чином, є «неофіційними». У «Сатурні» Яцека Денеля назви розділів — це також «неофіційні» назви «Чорних картин», які цього разу дає їм автор роману.
Читать дальше