Маті Унт - Прощавай, рудий кіт

Намагаючись усміхнутися, Аарне мовив невимушено:

— Все одно помремо насильною чи природною смертю!

Тітонька не звернула уваги на цю фразу, тільки прошепотіла:

— Ну що ж, Аарне. Я хочу, щоб у тебе все було добре… Земля заросте травою… Просто все, правда ж?

— Авжеж, правда…

«Наче ідіот», — подумав Аарне про себе.

— Я повинен уже йти…

— Зачекай, посидь ще… Як почуває себе мама?

— Добре.

— Ти був дома?

— Післязавтра їду.

— Ти, мабуть, вступатимеш до університету?

— Ще нічого не знаю. Може, поїду додому і десь працюватиму.

— Все може бути… — відказала тітонька. — Все може бути… Де ж ти працюватимеш? Ти ж був такий здібний… ти був…

Думка про те, щоб іти працювати, майнула Аарне в голові тільки тоді, коли він сказав про це, і хлопець ніяк не міг пояснити її.

— Я ще нічого не знаю. Мені все набридло. Досить.

І раптом він почув голос совісті. «Ти говорив багато красивих слів, хлопче. І завжди вони приходили зненацька. Але…»

«Колись це скінчиться. Колись доведеться стати чесним, — відповів їй Аарне. — Я хочу спочатку сам стати людиною…»

— Так… — сказала тітонька ще раз. І без усякого зв'язку додала: — Аарне, твій батько любив естонський народ. Він був справжній естонець… Пам'ятай про це.

— Добре. — Аарне підвівся.

— Посидь ще!

— Ні, дякую. Я маю йти.

Вже біля дверей він почув голос тітоньки:

— Прощавай. Тільки… Я тебе завжди… — Вона мало не розплакалась і затулилася простирадлом.

— Прощавай, — відповів Аарне і вийшов.

На порозі його зустріли сумні промені вечірнього сонця, і він подумав, що більше не прийде сюди. Він поїде з цього міста і повернеться тільки тоді, коли… Справді, коли? Восени, коли пахнуть яблука і повітря більш прохолодне, і коли мине дитинство.

Рудий кіт грівся на сонці.

— Прощавай, — мовив до нього Аарне.

Коли він повернув за ріг будинку, йому здалося, що на вулиці стоїть Майя. Дівчина обернулась. Ні, то була не Майя.

Хлопець помітив, що з-за фіранки жовтого будинку хтось визирає. Він випрямився і, намагаючись ступати якомога твердіше, пішов геть.

1962–1966.

Переклад з естонської: Алевтина Спрогіс

Пола Негрі — голлівудська — кінозірка 30-х років.

«Happy end» (англ.) — щасливий кінець.

Сааремаа — острів у східній частині Балтійського моря.

Йдеться про естонську застільну пісню «Пивовар», яку співають, узявшись за руки, спочатку сидячи, потім стоячи на стільцях, потім під столом.

Костянтин Пятс — президент Естонії в період буржуазно-націоналістичної диктатури (1920–1940).

В естонських школах до вчителів звертаються не на ім'я та по батькові, а на прізвище.

Ернст Сяргава-Петерсон — видатний естонський письменник-реаліст (1868–1958).

Віруючі естонці за традицією на свят-вечір запалюють на могилах близьких людей свічки.

«Хазяїн Кирбоя» — роман видатного естонського письменника, представника реалізму Антона Таммсааре (1878–1940).

«Deus ex machina» — «бог з машини» — латинський вислів, що означає несподівану появу якоїсь дійової особи.

«Творчість» («Looming») — щомісячний літературно-художній Журнал Спілки письменників Естонії.