Донна Тартт - Щиголь

— Ні, дякую. Я ліпше посиджу тут зі своїм пепто. Який чудовий продукт! Він має смак жуйки, але набагато смачніший.

Щодо мого тата, то тепер він перебував удома набагато довше — тусуючись зі мною, що подобалося мені, хоч різкі зміни його настрою виснажували. Це був футбольний сезон; він ходив підстрибуючи. Перевіривши інформацію у «блекбері», батько ляскав своєю долонею по моїй і йшов у танець по вітальні.

— То що я, хіба не геній?

Він вивчав турнірні таблиці, читав звіти про матчі, а іноді консультувався з книжкою в м’якій обкладинці, що називалася «Скорпіон: твій спортивний рік у прогнозах».

— Я завжди шукаю, де мені може пощастити, — казав він, коли я бачив, як він ковзає пальцем по таблицях і вистукує цифри на калькуляторі, ніби намагається вирахувати податок на доходи. — Ти повинен угадати лише 53–54 відсотки результатів, щоб забезпечити собі непоганий прибуток у цій діяльності, — що ж до бакара, то вона лише для розваги, вона не вимагає майстерності, я поставив собі межі й ніколи їх не переступаю, але справді зробити великі гроші можна лише в спорті, якщо ти дотримуватимешся суворої дисципліни. Ти повинен підходити до цієї справи як інвестор. Не як уболівальник, навіть не як гравець, бо таємниця полягає в тому, що виграє краща команда, а лайнмейкер підтверджує рахунок. Але лайнмейкер має свої обмеження, бо він залежить від громадської думки. Він передбачає не те, хто виграє, а те, хто має виграти на думку публіки. От і різниця між теоретичним фаворитом і реальним фактом — прокляття, поглянь на того, хто приймає в кінцевій зоні, знову пощастило «Піттсбургу», а нам так треба, щоб вони забили, як отримати кулю в лоба, — одне слово, як я тобі вже сказав, я маю сісти й виконати свою домашню роботу, на відміну від Джо Біфбурґера, який обирає свою команду, лише протягом п’ятьох хвилин почитавши спортивну сторінку в газеті. То хто з нас матиме перевагу? Зрозумій, я не один із тих бевзів, чий погляд загоряється залежно від того, чи «Giants» на коні, чи під конем — це навіть твоя мати могла б сказати. Скорпіони все контролюють — це про мене. Я змагальник. Хочу виграти за будь-яку ціну. Ось звідки я запозичив свою акторську майстерність, коли ще був актором. Сонце в Скорпіоні, сузір’я Лева також має велике значення. Усе це є в моїй карті. А ти Рак, рак-самітник, ти ховаєшся у своєму панцирі і дієш зовсім по-іншому. Це не погано й не добре, це так, як воно є. Одне слово, я завжди від оборони переходжу в наступ, але ніколи не завадить уважно стежити за небесними переміщеннями світил у день гри.

— Це Ксандра пробудила твій інтерес до всього цього?

— Ксандра? Та половина букмекерів у Лас-Веґасі має свого астролога, і його номер завжди активний у їхніх мобілках. Одне слово, як я вже сказав, коли все решта однакове, то різне розташування планет робить ситуацію різною. Я в цьому не сумніваюся. Адже гравець може мати вдалий день, а може невдалий або й зовсім катастрофічний. Чесно кажучи, мати таку інформацію дуже вигідно, коли ти не знаєш, за що тобі, ха-ха, вхопитися, хоча… — і він показав мені товсту, перехоплену гумкою пачку банкнот, що здавалися сотенними, — цей рік був фантастично вдалим для мене. П’ятдесят три відсотки, тисяча ігор за рік. Диво та й годі.

Неділі були тими днями, які обіцяли йому великі прибутки. Уставши вранці з ліжка, я знаходив його внизу посеред шарудіння розгорнених газет, він метався всюди, веселий і неспокійний, ніби це був різдвяний ранок, відкриваючи й закриваючи шухляди, розмовляючи з рядком спортивних новин на своєму «блекбері» і хрумкаючи кукурудзяні пластівці прямо з пакета. Якщо я спускався вниз і дивився на телеекран разом з ним бодай протягом короткого часу, коли відбувалися великі ігри, він давав мені те, що називав шматком, — двадцять баксів, а іноді й п’ятдесят, якщо вигравав.

— Це щоб тебе зацікавити, — пояснював він, нахиляючись уперед на канапі, зосереджено потираючи руки. — Розумієш, нам треба, щоб «Colts» були стерті з мапи протягом першої половини гри. Знищені й розгромлені. А з «Cowboys» й «Niners» нам треба, щоб рахунок перевищив тридцять у другій половині гри…

— Ура! — закричав він, збуджено підстрибуючи з піднятим кулаком. — Втратили! М’яч у «Redskins»! Нам пощастило!

Але я був збентежений, бо це «Cowboys» втратили м’яч, а я думав, що вони мають перемогти, набравши щонайменше п’ятнадцять очок. Його раптові перекидання посеред гри з табору однієї команди до іншої були надто несподіваними, щоб я міг за ними встежити, і я іноді плутався й радів не за ту команду; проте коли ми навмання переключалися від гри до гри, від таблиці до таблиці, я тішився його екстазом і протягом дня об’їдався смачною їжею та хапав двадцятки й п’ятдесятки, якими він жбурляв у мене, наче вони падали з неба. В інші дні його опановувала туманна тривога, яка виникала на високій хвилі ентузіазму і яка, наскільки я міг здогадуватися, мала дуже небагато спільного з тим, як відбувалися його ігри; він ходив туди-сюди без видимої причини з руками, закинутими за голову, дивлячись на екран телевізора з виглядом людини, яку спіткала катастрофа в бізнесі: він звертався до тренерів, гравців, запитував, що з ними відбувається, якого біса вони грають не так як слід. Іноді він приходив до мене на кухню з дивним благальним виразом.