Галина Пагутяк - Кожен день – інший. Щоденник

9.03.2012

Вельми символічний сон, ніби я не можу повернутись додому. Стою на зупинці в незнайомому районі. Зупиняється безліч автобусів, але жоден не їде на Сихів. Я змушена підбігати до кожного автобуса й читати, що написано на ньому, або питати людей. Сутеніє, і шансів стає дедалі менше. І не видно ніде таксі. А опинилась я так далеко, бо перед тим у трамваї бачила, як збожеволіла жінка, побачивши щось страшне. Це через неї я збилась з дороги.

Але цей сон має зв’язок з минулим. Колись я їздила на роботу і часто зустрічала одну божевільну, яка поводилась дуже аґресивно. На неї не можна було навіть подивитись. Я їздила з маленькою дочкою і боялась за неї. Забивалась у куток, поверталась спиною.

Щодо сну, то, можливо, він символізує кінець респектабельного життя. У тому районі не було нічого відразливого, цілком пристойна околиця з невисокими будинками й садками, і люди привітні, намагались мені допомогти. Тільки оце наближення темряви. Я знаю, як усе змінюється з настанням темряви.

11.03.2012

Зима весь час завертає — недалеко відійшла. Може, тому, що час уповільнився. Це трапилось наприкінці минулого року. Ніхто мені не повірить, але справді час розплився по поверхні буття. Людям, які не встигали раніше, це не допоможе, адже час уповільнює їхні рухи, і вони все одно не встигають.

Стримую себе від менш потрібних контактів з людьми, відкладаю на потім. За цю холодну зиму вимерзло, напевно, багато рослин. Невдовзі я сама можу побачити, що живе, що мертве. Попереду — та ж сама незавершеність буття, де нічого не відбувається остаточно, крім хіба що смерті. Життя зараз наче чорно-білий фільм Куросави: що має загинути, те загине. Гальмуй — не гальмуй.

12.03.2012

Людина привчена чинити насильство і знаходити причини для його виправдання. Вона може освятити ніж і грати роль жерця. Або грати роль Бога, для якого життя його рабів нічого не варте. Це, на її думку, знімає з неї будь-яку відповідальність. Іноді виправдання власної жорстокості відбувається постфактум, щоб витіснити сумління. Перед Коліївщиною шляхетська золота молодь робила набіги на зимівлі запорожців, влаштовуючи таке собі «полювання на людей», вбивала козаків на місці або привозила як трофей і піддавала тортурам. Іновірці, чужинці стають жертвами освячених ножів, і тоді ми маємо Варфоломіївську ніч, Кришталеву або Уманську різню. У Біблії це вважається прокляттям, під назвою херем, коли знищують усіх підряд — жінок, дітей і старих.

За тисячоліття нічого не змінилось: полювання мажорів, масові убивства жінок і дітей, фанатичні розправи над порушниками релігійних приписів. І все це в періоди загострення соціально-економічних проблем. Правда, іноді ні з того, ні з сього з’являються Брейвіки, чи просто маньяки, які беруть на себе увесь тягар буття, вважаючи себе вищими істотами, але для того, щоб вони з’явилися, потрібні складні хімічні реакції.

Але усі жахливі злочини мають одну спільну рису. Кожному насильству передує знищення морального інстинкту або повна його відсутність.

15.03.2012

Люди, наділені розумом і талантом, живуть надто складним духовним життям, а тому мають мало точок дотику з реальністю. Вони нагадують сферу. Їхній егоїзм чи просто індивідуалізм вимушений. Від них важко вимагати, щоб вони звалювали на себе ще весь тягар буття, прагнули задовольнити всіх оточуючих, підштовхували до повного злиття з соціумом. У них інші завдання в житті. Проте не кожен витримує тиск, і не кожен розуміє, що бути іншим — це просто бути незалежним, а не вищим. Таким людям загрожують дві речі: конформізм або завищена самооцінка. Тому для них так важливо залишатись гуманістами.

16.03.2012

Пісні, що їх називають історичними, створювались для збереження пам’яті про події. З неписьменним військом йшов кобзар, який був наче репортером. На відпочинку він розважав воїнів, але всі добре знали, що цей чоловік, окрім розважання і піднесення бойового духу війська, несе значно важливішу місію — зберегти пам’ять. Відбувалось колективне обговорення при прослуховуванні. Потім пісня поширювалась іншими мандрівними співцями. Одне слово, відбувалось те саме, що й у часи завоювання Трої. Українська історія зобов’язана своїми джерелами насамперед історичній пісні. Шевченко, коли писав «Гайдамаків», створив теж свого роду «Іліаду». Чомусь Гомерові ніхто не закидає неправедності вчинків завойовників Трої — ні жорстокості, ні обману…