Крістіна Клайн - Сирітський потяг

Здесь есть возможность читать онлайн «Крістіна Клайн - Сирітський потяг» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2016, ISBN: 2016, Издательство: Клуб Сімейного Дозвілля, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Сирітський потяг: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Сирітський потяг»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Не одну прийомну родину змінила за свої сімнадцять років Моллі, але так і не змогла знайти по-справжньому рідних людей. Допоки, дивом уникнувши колонії для неповнолітніх та отримавши п’ятдесят годин громадських робіт, не опинилась на занедбаному горищі старої Вівіан… Розбираючи ящики, дівчина почує приголомшливу історію про «сирітський потяг», на якому восьмирічною сиротою рудокоса Вівіан вирушила разом із сотнями інших безбатченків у нове життя з Нью-Йорка на Середній Захід. Поневіряння, тяжка праця, зраджені мрії… Неочікувана доброта, любов, відданість… Це було саме те, що мала почути Моллі, аби знайти власну дорогу в житті. Це було те, чим мусила нарешті поділитися Вівіан. І «сирітський потяг» попри все став символом мрії про родинне щастя, про будинок, у якому немає порожніх кімнат. Моллі здійснить цю мрію для старої Вівіан. І для себе.

Сирітський потяг — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Сирітський потяг», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Я дивлюся на нього невідривно, відчуваючи, як у грудях гупає серце.

— …неправильно зрозуміла?

Він дивиться на міс Ларсен.

— Дівчинці десять років… ви не думаєте, міс Ларсен, що їй може бути властива певна… чутливість? Схильність до надмірної драматизації?

— Це залежить від дівчинки, містере Соренсон, — відказує вона холодно, піднімаючи підборіддя. — Я ніколи не ловила Дороті на брехні.

Хмикнувши, він хитає головою.

— Ох, міс Ларсен, я ж про зовсім інше, звісно, ні! Я просто мав на увазі, що, коли людині довелося у своєму юному житті пережити лихоліття, то вона матиме схильність зашвидко робити висновки й ненавмисне реагувати надто гостро. Я на власні очі бачив, що умови проживання у Ґротів були, так би мовити, не оптимальні. Але всі не можуть мати ідеальні сім’ї, хіба не так, міс Ларсен? Світ не досконалий, і, покладаючись на доброчинність інших, ми не завжди маємо змогу скаржитися. — Він усміхається мені. — Я раджу тобі, Дороті, спробувати ще раз. Я можу поговорити з Ґротами й переконати їх у потребі покращити умови.

Очі міс Ларсен дивно виблискують, а шиєю піднімається червона пляма.

— Ви чули, що вона розказала, містере Соренсон? — питає вона хрипким голосом. — Щодо неї була вчинена спроба… зґвалтування. А місіс Ґрот, заставши жахливу сцену, вигнала її геть. Ви ж не очікуєте, що Дороті повернеться в ті умови, правда? Чесно кажучи, мені цікаво, чому ви не запросили поліцію навідатися туди й усе перевірити. Здається, іншим дітям там теж залишатися нездорово.

Містер Соренсон повільно киває, наче кажучи: «Що ви, що ви, це була просто думка, не варто кричати, заспокоймося». Але натомість промовляє:

— Ну знаєте, є одна заковика. Як я знаю, наразі немає сімей, які хотіли б прийняти до себе сироту. Звісно, я можу попитати ще. Сконтактувати з Товариством допомоги дітям у Нью-Йорку. Якщо до цього дійде, то Дороті, напевно, доведеться повернутися назад до прибуття наступного потяга.

— Безумовно, нам не доведеться вдаватися до цього, — каже міс Ларсен.

Він злегка знизує плечима.

— Сподіваймося. Але певності немає.

Вона кладе руку мені на плече й трохи стискає.

— Розгляньмо, які ще є варіанти, містере Соренсон. А доти, на день чи два, Дороті може пожити в мене.

Я здивовано піднімаю на неї погляд.

— Але ж я думала…

— Лише тимчасово, — додає вона швидко. — Я живу в пансіоні, містере Соренсон, куди не дозволено приводити дітей. Але у його власниці добре серце, й вона знає, що я працюю вчителькою в школі й що далеко не всі мої учні… — здається, вона обачно добирає слова, — мають достойне місце проживання. Думаю, вона матиме співчуття. Як я вже сказала, на день чи два.

Містер Соренсон гладить вуса.

— От і чудово, міс Ларсен. Я пошукаю інших можливостей, а поки що залишу Дороті у вас на кілька днів. Юна леді, я сподіваюся, що ви будете поводитися добре й чемно.

— Так, сер, — кажу я похмуро, але моє серце наливається радістю. Міс Ларсен забере мене до себе! Я не можу повірити в цей дарунок долі.

Геммінгфорд, штат Міннесота, 1930 рік

Чоловік, який забирає міс Ларсен зі школи, виказує подив від моєї присутності піднятою бровою, але нічого не каже.

— Містере Єйтс, це Дороті, — говорить вона йому, і він киває мені у дзеркало заднього огляду. — Дороті, містер Єйтс працює на власницю пансіонату, де я живу, місіс Мерфі, і з доброти душевної щодня відвозить мене до школи, бо я сама не маю автомобіля.

— Завжди радий, міс, — відповідає він, і, судячи з того, як порожевіли його вуха, так і є.

Геммінгфорд куди більший за Елбанс. Містер Єйтс повільно веде авто по Мейн-стріт, тож я розглядаю вивіски: «Імперський театр» (чиї першокласні трубачі «Тепер розмовляють, співають і танцюють!»), Газета «Геммінгфорд леджер», «Розважальний заклад Волли», де у вітрині реклама більярду, газованих напоїв, цукерок і тютюну, Державний банк «Фармерс», Шиндлерів магазин обладнання, Нілсенів універмаг — «Їжа й одяг на будь-який смак».

На розі вулиць Мейн і Парк, за кілька кварталів від центру міста, містер Єйтс зупиняється перед світло-блакитним вікторіанським будинком з широким ґанком. На овальній табличці біля вхідних дверей написано «Геммінгфордський пансіонат для молодих жінок».

Коли міс Ларсен відчиняє двері, дзеленькає дзвоник. Вона заводить мене всередину, але прикладає пальця до губ і шепоче: «Зачекай хвильку», а тоді знімає рукавички, шарф і зникає за дверима в кінці коридору.

Фойє оформлене традиційно: винної барви шпалери з ворсяним малюнком, велике дзеркало в позолоченій рамі і темний, фігурний комод. Озирнувшись навкруги, я всідаюся на високий стілець зі слизьким сидінням. У кутку голосно цокає пишний високий підлоговий годинник, і, коли він вибиває годину, я від здивування мало не падаю.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Сирітський потяг»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Сирітський потяг» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Сирітський потяг»

Обсуждение, отзывы о книге «Сирітський потяг» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x