Адам Джонсон - Син Начальника сиріт

- У п’ятницю, - відповіла.

Сонце світило просто на них, коли вони вилізли з великої машини. Чон До одразу набрав у вихідні туфлі піску. Перед ними був накритий стіл із барильцем лимонаду й стояли три кошики з подарунками, кожен загорнутий у целофан. У кожному кошику були ковбойський капелюх, пінта бурбону, блок цигарок «American Spirit», трохи в’яленої яловичини, пляшка води, сонцезахисний крем, червона хустка й пара рукавичок з телячої шкіри.

- Моя дружина подбала, - сказав сенатор.

Сенатор запросив їх дістати з кошиків свої капелюхи та рукавички. Перед гостями з’явилися мотопилка й косарка, щоб розчищати кущі; корейцям видали захисні окуляри. Крізь їхній пластик очі доктора Сона аж палали обуренням.

Томмі завів косарку і вручив її міністрові, який, здається, знаходив химерне задоволення в тому, щоб водити нею туди-сюди по шорстких, сухих чагарях.

Коли настала черга доктора Сона, він скривився:

- Що ж, схоже, і я матиму таке задоволення.

Він насунув окуляри, а потім повів косарку крізь чагарі й стерню, доки лезо в нього не застрягло в піску.

- Боюся, що в мене невеликий талант до землеробства, - сказав доктор Сон сенаторові. - Але, як учить Великий Вождь Кім Ір Сен, «не питай, що Корейська Народно-Демократична Республіка може зробити для тебе; питай, що ти можеш зробити для Корейської Народно-Демократичної Республіки!».

Сенатор втяг повітря крізь зуби.

Томмі спитав:

- А це не той великий вождь, який шкодував, що його громадяни мають лише одне життя, щоб віддати за свою країну?

- Ну гаразд, - примирливо мовив сенатор. - Спробуймо порибалити.

Вудки було закинуто у великий ставок, вода в який подавалася глибинними насосами. Сонце пекло, і доктор Сон у своєму темному костюмі, здавалося, не дуже міцно тримався на ногах. Сенатор витяг із кузова два складані стільці, і доктор сів у тіні дерева. Хоча він, як сенатор, і обмахувався своїм капелюхом, усе ж краватку не попустив.

Томмі негучно, з повагою розмовляв із міністром. Чон До перекладав.

- Закидайте он під те повалене дерево, - пропонував Томмі. - Порухайте вудкою туди-сюди, щоб наживка потанцювала, і трохи підтягуйте її.

До Чона підійшла Ванда з двома фужерами лимонаду.

- Колись я рибалив за допомогою електричних кабелів, - сказав міністр. - Дуже ефективно!

Оце міністр уперше за той день обізвався. Чон До не зміг нічого придумати для того, щоб пом’якшити це твердження. Нарешті він переклав його для Томмі так:

- Міністр хоче сказати, що перемога близько.

Чон До взяв із рук Ванди лимонад; вона з підозрою підняла брову. Це дало Чонові До зрозуміти, що вона - не стюардеса з бездоганним кольором обличчя, яка підносить напої впливовим чоловікам.

Міністр навчився описаного Томмі трюку з кількох закидів: Томмі показував йому, як треба.

- Ось, - сказала вона. - Це від мене до твого кошика.

Вона вручила йому маленький світлодіодний ліхтарик.

- Їх роздають на виставках, - пояснила вона. - Я завжди такими користуюся.

- Ви працюєте в темряві? - спитав він.

- Бункери - це моя спеціальність. Я аналізую укріплені бункери. До речі, я Ванда. Якось раніше не виходило відрекомендуватися.

- Пак Чон До, - назвався він. - А звідки ви знаєте сенатора?

- Він побував у Багдаді, я поводила його Саладін-комплексом Саддама Хусейна. Потужна структура. Швидкісні залізничні тунелі, потрійні фільтри для повітря, захист від ядерного удару. Якщо побачити чий-небудь бункер, можна одразу все дізнатися про його господаря. Ви чуєте новини про війну?

- Постійно, - відповів їй Чон До.

Він натис на кнопку ліхтарика і накрив його долонею, щоб зрозуміти рівень його яскравості.

- Американці в тунельних сутичках використовують ліхтарики?

- А як же без них? - здивувалася Ванда.

- А хіба ваша армія не має окулярів, у яких видно в темряві?

- Коли чесно, - сказала вона, - то, гадаю, американці так не воювали від часів В’єтнаму. Мій дядько там служив - тунельним щуром. Зараз, якщо під землею якась ситуація, то посилають бота.

- Бота?

- Ну, розумієте, ро`бота на радіокеруванні, - пояснила вона. - Є в них такі красені.

Вудка міністра зігнулася, риба пробувала втекти з наживкою. Міністр роззувся й по кісточки ввійшов у воду. Почалася серйозна боротьба, вудка гнулася на всі боки, а Чон До подумав, що в такі ставки треба б селити якусь тихішу рибу. Сорочка міністра вся просякла потом, коли він нарешті підтяг рибу ближче. Томмі дістав її з води - товста біла істота. Томмі вийняв гачок, підняв рибу вгору, поклавши їй у роззявлену пащу палець, щоб показати розміри щелеп. І тут Томмі вкинув рибу назад у ставок.