Адам Джонсон - Син Начальника сиріт

Один із молодих людей спитав, що йому робити, коли раптом зустріне гомосексуаліста.

- Розкажіть, що це для вас новина, - порадив доктор Сон, - що таких осіб у вас на батьківщині не існує. А далі ставтеся до нього, як до приїжджого з далеких країв - Бірми, України чи Куби, - що вивчає ідеї Чучхе.

Далі доктор Сон перейшов до практичних моментів. Пояснив, що бути взутим у приміщенні тут уважається нормальним. Жінкам в Америці дозволяється курити, і їм із цього приводу зауважень робити не можна. Закликати до порядку чужих дітей в Америці не заведено. Намалював на папірці, як виглядає футбольний м’яч. Дуже неохоче торкнувся американських стандартів особистої гігієни, прочитав коротку лекцію про усмішки. Закінчив собаками, до яких американці ставляться особливо сентиментально, мають до них слабкість. «В Америці ніколи не можна ображати собаку», - сказав він. Собак вважають членами родини, їм дають імена, як людям. У собак є власні ліжка, іграшки, лікарі й будинки, які не можна назвати загорожами.

Коли літак нарешті пішов на зниження, товариш Бук знайшов Чона До.

- Щодо доктора Сона, - він хитнув головою, - у нього довга й славетна кар’єра, але в Пхеньяні кожен у безпеці до першого провалу.

- У безпеці? - спитав Чон До. - У безпеці від чого?

Товариш Бук торкнувся годинника, який тепер був на руці Чона До:

- Ти просто допомагаєш йому успішно виконати завдання.

- А ви з нами не підете?

- Я? - спитав товариш Бук. - Я маю за двадцять чотири години з’їздити до Лос-Анджелеса, купити DVD-дисків на триста тисяч доларів - і назад. Ти що, справді ніколи не бачив кіно?

- Я не якийсь там селюк. Просто можливості не мав.

- То маєш шанс! Доктор Сон, наприклад, замовив фільм про оперних співачок-сопрано.

- Мені немає на чому дивитися DVD, - сказав Чон До.

- Знайдеш! - переконував його товариш Бук.

- А Сан Мун? Я б із нею фільм подивився.

- Наших фільмів в Америці не продають.

- А вона справді сумує?

- Сан Мун? - товариш Бук кивнув. - Її чоловік командир Ґа і Великий Керівник - суперники. Командир Ґа надто відома особа, щоб його карати, тож просто його дружині не дають ролей у кіно. Нам чути, що в них удома робиться: вона весь день грає на каяґемі [21] Корейський традиційний музичний інструмент із класу цитр, зазвичай на дванадцять струн. Має м’яке, камерне звучання і пов’язується з ліричними композиціями. й навчає цієї печальної, неприкаяної музики своїх дітей.

Чон До уявив, як її пальці перебирають струни - кожна нота викрешується, палає і згоряє, обвуглюючись, наче сірник.

- Останній раз питаю - хочеш американський фільм? - сказав товариш Бук. - Це кіно - єдина справжня причина вчити англійську.

Чон До спробував прикинути масштаб пропозиції. В очах товариша Бука він побачив відомий з дитинства вираз: так дивиться хлопчик, який вважає, що завтра буде краще, ніж сьогодні. Такі довго не протримувалися. Але Чон До все одно любив їх найдужче.

- Гаразд, - погодився він. - А який найкращий?

- «Касабланка», - порадив товариш Бук. - Кажуть, це найкращий фільм.

- «Касабланка», - повторив Чон До. - Беру його!

Того ранку вони приземлилися на авіабазі Дайс на південь від Абіліна в штаті Техас.

Тепер нічний спосіб життя Чона До став йому в пригоді в іншій півкулі. Він почувався свіжим і бадьорим; у жовтувате вікно ІЛа йому було видно, що на гудронове покриття в’їхали дві старі машини: їх зустрічали. Там було троє американців у капелюхах - двоє чоловіків і жінка. Коли ІЛ вимкнув двигуни, прикотили металевий трап.

- За двадцять чотири години! - замість прощання сказав доктор Сон товаришеві Буку.

Товариш Бук швидко вклонився й відчинив двері.

Повітря було сухе. У ньому пахло гарячим металом і сухим кукурудзинням. Військові літаки - цілий ряд - стояли вдалині й блищали: таке Чон До бачив лише на монументальних стінних розписах.

Господарі чекали під трапом. Посередині стояв сенатор, який роками був, напевне, старший за доктора Сона, але високий і засмаглий; убраний він був у вишивану сорочку й сині штани. У його вусі Чон До помітив якийсь медичний апарат. Якщо доктор Сон мав шістдесят років, то сенатор, певне, старший років на десять.

Томмі, друг сенатора, був чорний, приблизно того самого віку, тільки більш худорлявий; волосся в нього вже посивіло, а обличчя було глибше пооране зморшками. Також із ними була Ванда - молода, тілиста, а з отвору на її кашкеті з написом «Блеквотер» [22] Одна з найбільших приватних військових компаній США. Назва після 2009 року змінилася. витикався жовтий хвостик. На ній була червона сорочка-ковбойка на сріблястих кнопках.