Адам Джонсон - Син Начальника сиріт

Підійшов товариш Бук.

- Боїшся літати? - спитав він.

- Не знаю, - відповів Чон До.

Загули двигуни, літак покотив у далекий кінець злітної смуги.

- Я відповідаю за забезпечення, - мовив товариш Бук. - Цей літак носив мене в усі куточки світу: до Мінська по свіжу ікру, до Франції - по коньяк просто з підземних печер. Тож не бійся, він не впаде.

- А що я тут роблю? - спитав Чон До.

- Слухай, - відповів товариш Бук, - доктор Сон хоче, щоб ти познайомився з міністром.

Чон До кивнув, і вони пішли в носову частину літака, де доктор Сон розмовляв із міністром.

- Називай його просто «міністр», - прошепотів товариш Бук. - І ніколи не звертайся до нього безпосередньо, тільки через доктора Сона.

- Міністре, - сказав доктор Сон. - Це Пак Чон До, істинний герой Корейської Народно-Демократичної Республіки, ні?

Міністр заперечно похитав головою. У нього були сиві вуса й навислі над глибоко посадженими очима брови, з-під яких годі було розібрати погляд.

- Звичайно, міністре, - продовжив доктор Сон. - Ви ж бачите, це сильний і красивий молодий чоловік, так?

Міністр кивнув.

- Ми скоро ще проведемо час усі разом, мабуть? - поцікавився доктор Сон.

Міністр знизав плечима і глипнув з-під брів поглядом, який міг означати: може, так, а може, ні.

Цим їхня розмова обмежилася.

Відходячи, Чон До спитав:

- А чого саме він міністр?

- Бензину й шин, - сказав доктор Сон і розсміявся. - Це мій шофер. Але не переймайся, цей чоловік бачив, напевне, усе, що можна побачити на світі. Він сильний. Його єдине завдання - нічого не казати в цій подорожі й зображувати на обличчі «так», «ні» й «мабуть» залежно від того, як я закінчую свої питання. Ти ж зрозумів, як я керую його відповідями? Це відволікатиме американців, поки ми трохи почаклуємо.

- Американців? - перепитав Чон До.

- А ті водії тобі що, нічого не сказали? - здивувався доктор Сон.

Літак розвернувся в кінці злітної смуги й став прискорюватися. Чон До вчепився в спинки крісел.

- Гадаю, наш герой ще ніколи не літав, - припустив товариш Бук.

- Що, справді не літав? - поцікавився доктор Сон. - То ми маємо зайняти свої місця, літак ось-ось здійметься в повітря.

Доктор Сон із просто-таки китайською церемонністю посадив їх.

- Ось ремінь безпеки, - сказав він Чонові До. - Герой може його пристібати чи ні на свій розсуд. Я людина вже стара, мені не потрібна безпека, а от вас, товаришу Бук, прошу пристебнутися. Ви людина молода, у вас дружина й діти.

- Тільки з огляду на вашу турботу, - погодився товариш Бук і пристібнув ремінь.

ІЛ здійнявся в західний вітер, а потім заклав віраж на північ, так що берег стало видно праворуч. Чон До бачив, як тінь літака тремтить на воді, - і далі сині простори моря. Він бачив не ті води, де рибалив на «Чунмі» з капітаном, а течії, що несли його на японські завдання, одне напруженіше від іншого. Найгірше завжди було довго повертатися додому, слухати, як викрадені в трюмі кричать, б’ються об стіни, намагаються скинути пута. Він роззирнувся в салоні, уявив собі викраденого, прив’язаного до крісла. Уявив собі, як вони б затягали в літак якого-небудь американця, а потім шістнадцять годин сиділи з ним у цьому літаку.

- Гадаю, ви не ту людину взяли на цю справу, - спромігся на слово Чон До. - У моїй справі, напевне, написано, що я досвідчений викрадач, і це правда. Я виконав чимало завдань, і хіба що два об’єкти при мені загинули. Але я вже не такий. Оці руки тепер налаштовують радіо. Вони вже забули те, чого ви від них хочете.

- Як гідно й щиро, - відзначив доктор Сон. - Чи не так, товаришу Бук?

Товариш Бук відповів:

- Чудовий вибір, докторе Соне. Американці просто розтануть від такої щирості.

Доктор Сон звернувся до Чона До:

- Юначе, на цьому завданні працюватиме твоє слово, а не твої кулаки.

Товариш Бук пояснив:

- Доктор Сон їде до Техасу зондувати ґрунт для майбутніх переговорів.

- До переговорів бувають ще переговори, - мовив доктор Сон. - Нічого офіційного, ні делегації, ні фотознімків, ні охорони. Ми просто відкриваємо канал.

- А говорити про що будемо? - спитав Чон До.

- Неважливо про що, - сказав доктор Сон. - Важлива позиція. Янкі дечого від нас хочуть. І ми дечого хочемо - наприклад, одним із перших пунктів буде, щоб вони перестали лазити на наші рибальські судна. Адже відома річ, що в нас рибальські судна мають багато важливих завдань. Коли настане слушний час, розкажеш, як твого друга кинули акулам солдати військово-морського флоту США. Американці дуже виховані. Така історія справить на них глибоке враження, особливо на їхніх дружин.