Деніел Кіз - Таємнича історія Біллі Міллігана

Браун зміряв хлопця довгим уважним поглядом, погладжуючи свої сиві бакенбарди.

— Біллі, ти приймаєш які-небудь наркотики?

Аллен заперечно похитав головою.

— У тебе погляд осклянів. Що ти в цю мить перед собою бачиш?

— Людські обличчя. Ну, не зовсім обличчя — тільки очі, носи й дивні кольорові плями. І я бачу, як із людьми трапляються погані речі. Їх збивають машини, вони кидаються з високих скель, тонуть.

Лікар Браун спостерігав за Мілліганом. Той принишк, мовби стежачи за кадрами на незримому екрані.

— Біллі, розкажи-но мені, як у тебе справи вдома. Поговорімо про твою сім’ю.

— Чалмер любить Джима й ненавидить мене. Постійно на мене горлає. Він для нас із мамою пекло на землі влаштовує. Я втратив роботу в крамниці. Розумієте, я її навмисно втратив, аби залишатися вдома з мамою. Довелося вдати, ніби я краду пляшку вина, щоб мене звільнили.

19 березня лікар Браун відмітив, що пацієнт вбрався в гольф і блакитний піджак і це надало йому майже жіночного вигляду.

«Я вважаю, — занотував лікар після бесіди, — що в цьому випадку амбулаторного лікування буде замало. Пацієнта, задля його ж добра, варто покласти до підліткового відділення Головного шпиталю Огайо, розташованого в Колумбусі. З лікарем Раулджем про все вже домовлено. Остаточний діагноз — істеричний невроз пасивно-агресивного типу».

Через п’ять тижнів після п’ятнадцятого дня народження Біллі Дороті й Чалмер Міллігани здали його на «добровільне» лікування до підліткового відділення Головного шпиталю Огайо. Біллі був переконаний, що через постійне ниття і кепську поведінку мама вирішила здихатись його і натомість преспокійно жити з Чалмером.

ГОЛОВНИЙ ШПИТАЛЬ ОГАЙО — КАРТА ПАЦІЄНТА — КОНФІДЕНЦІЙНО

24 березня, 16.00. Пацієнт отримав травму (а саме: розсічення під правим оком) у бійці з іншим пацієнтом, Деніелом М. Бійка трапилась у загальній кімнаті, куди виходять двері палат, незадовго до 16.00. Як вдалося з’ясувати, Вільям і Деніел гралися. Вільям розсердився і вдарив Деніела, а Деніел дав здачі. Пацієнтів розділили.

25 березня. У пацієнта знайшли складаний ніж. У його палаті також виявили невеликий напилок, поцуплений зі столярної майстерні. Лікар Раулдж поговорив із пацієнтом, і той зізнався, що мав намір накласти на себе руки. Пацієнта помістили до ізолятора, щоб запобігти самогубству.

26 березня. Пацієнт поводився досить добре. Періодично нарікав, що бачить дивні видіння. У розвагах участі не брав — майже весь час просидів на самоті.

1 квітня. Пацієнт верещав, що на нього насуваються стіни і що він не хоче помирати. Лікар Раулдж помістив його до ізолятора і насварив за те, що той мав при собі цигарки й коробку сірників.

12 квітня. Вже кілька ночей поспіль пацієнт комизиться, коли настає час іти до сну. Запитує, чи він у трансі. Сьогодні пацієнт забажав отримати додаткову дозу ліків. Коли йому сказали, щоб вкладався спати, пацієнт став агресивним.

Сцени влаштовував Джейсон. Він був своєрідним «вентилем», який, репетуючи на все горло, міг зняти зайве емоційне напруження. Зазвичай він був тихим і сором’язливим хлопчиною, аж поки не виникала нагальна потреба випустити пару. Саме Джейсона щоразу мусили ізолювати в палаті з м’якими стінами.

Він з’явився, коли Біллі було вісім років. Із першої миті Джейсон ладен був вибухнути від надміру почуттів, але раніше його не випускали у зовнішній світ, тому що Біллі за таку поведінку діставалось на горіхи. У шпиталі страх і напруження сягнули апогею, і Джексон почав влаштовувати емоційні розрядки зі сльозами й вереском.

Наприклад, він зірвався, побачивши по телевізору сюжет про вбивство чотирьох студентів Кентського університету [15] Студенти Кентського університету (місто Кент, штат Огайо) влаштовували демонстрації проти війни у В’єтнамі. Під час однієї з демонстрацій, 4 травня 1970 року, військовий застрелив чотирьох беззбройних студентів, двоє з яких навіть не брали участі в протесті, а просто проходили повз, і поранив іще дев’ятьох. . Санітари кинули його до ізолятора.

Усвідомивши, що Джейсона замикають в ізоляторі щоразу, як той казиться, Артур вирішив ужити заходів. У шпиталі, як і вдома, не можна було виявляти гнів. Якщо котрийсь із них зривався — карали всіх. Отож Артур охрестив Джейсона небажаною персоною і звелів, щоб той більше не смів виходити на сцену й контролювати свідомість. Відтоді Джейсону судилося скніти в темряві, поза межами світляної плями.