Деніел Кіз - Таємнича історія Біллі Міллігана

— Що ж, Міллігане… — почав було Фолі.

— Я не люблю тсе прізвище, — урвав Рейджен. — Зазвичай мене називають Біллі.

— Розумію. Прізвище ж, певно, не справжнє. Гаразд, Біллі, мені треба такі люди, як ти: меткі, розумні, сильні та ще й збіса хороші стрільці. Я шукаю збройний ескорт.

— Шчо таке є «збройний ескорт»?

— Мій бізнес пов’язаний із перевезенням товару, і моїм водіям потрібен захист.

Рейджен кивнув, відчуваючи, як від горілки в грудях розливається тепло.

— Я і є захисник, — сказав він.

— Чудово. Дай мені номер, за яким тебе можна знайти. Перед кожною поїздкою ти на день або й на два повинен будеш переселятися сюди. Кімнат у будинку вдосталь. Тобі повідомлятимуть, що й куди перевозиться, тільки коли ти вже сидітимеш у машині поруч із водієм, — аби знизити ризик витоку інформації.

— Те, шчо треба, — погодився Рейджен, позіхаючи.

На зворотньому шляху Рейджен спав. Аллен вів автомобіль, намагаючись збагнути, де це він був і що робив.

У наступні тижні Рейджен супроводжував кур’єрів, які доправляли наркотики різноманітним дилерам і клієнтам у Колумбусі та його околицях. Юнак потай підсміювався, коли марихуану й кокаїн привозили шанованим публічним постатям, чиї імена постійно з’являлися у газетах.

Якось він забезпечував збройний ескорт для партії гвинтівок М-1, яку передали групі чорношкірих чоловіків у Західній Вірджинії. Рейджену аж цікаво стало, що ті чоловіки збираються робити з гвинтівками.

Декілька разів Рейджен пробував зв’язатися з Артуром, але намарно. Чи то англієць вперто не бажав із ним говорити, чи то всі вони зараз переживали особливо буремні часи. Рейджен знав, що Кевін і Філіп крадуть чужий час, бо періодично знаходив у квартирі початі пляшечки амфетамінів і барбітуратів. А одного разу хтось залишив один із його пістолетів лежати просто на комоді. Рейджен аж знетямився від гніву, адже через таке недбальство могла постраждати малеча.

Він вирішив припильнувати, коли хтось із небажаних персон спробує знову поткнутись на сцену, і провчити порушника, добряче шваркнувши його об стіну. Наркотики шкодять організму. Чарка-друга горілки й помірна кількість травички — це натурпродукт, а отже, зовсім інша річ. До важких наркотиків Рейджен не бажав навіть пальцем торкатися. Та він підозрював, що Філіп або Кевін експериментують із ЛСД.

За тиждень, повернувшись із Індіани, куди він супроводжував кур’єра з партією марихуани для одного торгівця автомобілями, Рейджен зупинився у Колумбусі, щоб повечеряти. Виходячи з машини, він побачив чоловіка й жінку похилого віку, котрі роздавали комуністичні агітки. Поблизу ошивалося кілька вороже налаштованих типів, тож Рейджен запитав у стареньких, чи їм не потрібна допомога.

— А ви симпатизуєте нашій ідеї? — запитала жінка.

— Так, — відповів Рейджен. — Я є комуніст. Я бачив, шчо таке рабська пратся на заводах, де з людей останні жили тягнуть.

Чоловік простягнув йому стосик агіток, що описували філософію Комуністичної партії й різко засуджували Сполучені Штати за підтримку диктаторських режимів. Рейджен пройшовся з одного кінця Брод-стрит в інший, тицяючи аркуші в руки перехожим.

Останню агітку він вирішив залишити собі. Рецджен роззирнувся довкола, виглядаючи літню пару, але ті вже пішли. Хлопець обійшов кілька сусідніх кварталів, шукаючи стареньких. Якби ж він зміг дізнатись, де відбуваються збори Комуністичної партії, то вступив би до її лав. Спостерігаючи, як Томмі й Аллен гнуть спину на заводі з електрогальванізації металів, Рейджен усвідомив: змінити на краще долю пригноблених мас можна лише шляхом народної революції.

Раптом він помітив на бампері свого авто наліпку з написом «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». Її туди, певно, приклеїла та літня пара. Від цих слів Рейджена охопило нервове збудження. Він опустився на коліна біля наліпки і в правому нижньому куті розгледів назву типографії, що займалась трафаретним друком. Хтось у типографії міг знати, де відбуваються збори місцевого осередку комуністів.

Рейджен зазирнув до телефонного довідника і з’ясував, що до типографії рукою подати. Він поїхав туди й декілька хвилин пильно приглядався до їхньої крамниці, не виходячи з машини. Потім він зганяв до телефонної будки за квартал від крамниці й перекусив там дроти обценьками. Те саме Рейджен проробив і з телефонною будкою, що була за два квартали звідти, після чого повернувся до крамниці.