Деніел Кіз - Таємнича історія Біллі Міллігана

Кевін рушив до Фолі, та зненацька його різко шарпнули назад і приперли до машини. Довготелесий приставив йому до голови пістолет, а бородань потягнувся, щоб обшукати юнака. Тієї ж миті Кевін зник.

Рейджен ухопив бороданя за руку, крутнув його і кинув просто на його довготелесого приятеля. Не давши озброєному здорованю оговтатись, Рейджен наскочив на нього, вирвав пістолет і, прикриваючись чолов’ягою, наче щитом, націлив зброю на Фолі, який стежив за цією сценою зі свого місця біля «мерседеса».

— Тілько посмій рипнутися, — спокійно попередив Рейджен. — Ти й кроку ступити не встигнеш, як я тобі всаджу три кулі межи очі.

Фолі підняв руки вгору.

— Гей, ти, — звернувся Рейджен до бороданя. — Витягни свою пукавку з-під поли двома пальтсями й поклади на землю.

— Роби, як він каже, — наказав Фолі.

Коли чоловік завагався, Рейджен пригрозив:

— Ворушись, якшчо не хочеш, шчоби я перетворив тебе на нерухомість.

Бородань відхилив полу жакета, витягнув зброю й поклав її на землю.

— Тепер ногою підштовхни тсього пістоля до мене. Тілько, гляди, обережно.

Чоловік буцнув зброю ногою. Рейджен відпустив свого бранця й підняв другий пістолет. Тепер він тримав усіх трьох супротивників на мушці.

— Шчо ж ви так нечемно з гостями поводитесь? Тсе не є добре, — мовив Рейджен.

Він повиймав набої з обох пістолетів, а потім, узявши їх за дула, простягнув зброю власникам. Розвернувшись до двох здорованів спиною, Рейджен закрокував до Фолі.

— Тобі не завадив би крашчий охоронетсь, аніж тсі двоє.

— Заховайте зброю, — звелів Фолі своїм молодчикам, — і марш звідси. Постійте біля машини пана Міллігана, поки ми з ним тут поспілкуємось.

Він кивком запросив Рейджена сісти на заднє сидіння «мерседеса», а тоді й сам умостився поруч із ним. Фолі натиснув якусь кнопку, й перед ними відчинився міні-бар.

— Що питимеш?

— Горілку, — відповів Рейджен.

— Я так і подумав, зважаючи на твій акцент. Ти явно не ірландець, хоч і носиш ірландське ім’я.

— Я є югослав. А імена — тсе пусте.

— А з пістолетом ти такий же вправний, як і в рукопашному бою?

— Якшчо маєш зброю — я покажу.

Фолі понишпорив під сидінням і подав Рейджену пістолет сорок п’ятого калібру.

— Тсе є добра зброя, — похвалив Рейджен, зважуючи її в руці й перевіряючи збалансованість. — Я більше полюбляю дев’ятиміліметровий калібр, та тсей теж згодиться. Обирай тсіль.

Фолі натиснув на кнопку, й шибка опустилась.

— На протилежному боці дороги лежить пивна бляшанка. Онде вона, біля…

Не встиг він договорити, як Рейджен вистромив руку з вікна і шмальнув із пістолета. Бляшанка тенькнула. Слов’янин вистрілив по ній іще двічі й влучив обидва рази, хоча бляшанка відкочувалась після кожного пострілу.

Фолі розплився в посмішці.

— Мені потрібні такі люди, як ти, пане Міллігане, чи як там тебе насправді звуть.

— А мені потрібні грошенята. Якшчо ти роботу для мене маєш — я є до твоїх послуг.

— Ти не проти порушувати закон?

Рейджен заперечно похитав головою.

— Та є одна умова. Я нікому шкоди не завдаю, якшчо тілько від тсього моє життя не залежить, і ніколи жінок не кривджу.

— Приймається. А тепер повертайся до своєї машини і тримайся в нас на хвості. Поїдемо до мого будинку, де можна буде обговорити справи.

Коли Рейджен проминав охоронців, прямуючи до свого авто, ті дивились на нього вовком.

— Викинеш таких коней ще раз, — прогарчав довготелесий, — і я тебе вколошкаю.

Рейджен блискавично скрутив його, притис до машини, заламавши йому руку за спину так, що ще бодай міліметр — і кістка хруснула б.

— Для тсього тобі треба більше спритності й клепки в голові. Крашче не наривайся. Я є дуже небезпечна людина.

— Мюррей, ану чеши сюди, бодай тебе чорти вхопили! — гаркнув Фолі з «мерседеса». — Дай Міллігану спокій, він тепер працює на мене.

Коли охоронці повсідались у «мерседес» і той рушив, Рейджен поїхав слідом за ним, мізкуючи про свою пригоду й запитуючи себе, що могло привести його в цю глуху місцину.

Він був вражений, коли «мерседес» зупинився біля розкішного маєтку неподалік Рейнольдзбурґа. Довкола височів паркан із дротяної сітки, а за цим парканом сновигало туди-сюди трійко доберманів.

Внутрішнє оздоблення здоровенного маєтку у вікторіанському стилі було простим і сучасним: товсті килими на підлогах, скрізь картини та інші витвори мистецтва.

Фолі влаштував Рейджену екскурсію будинком, вочевидь, пишаючись своїми скарбами. Після цього він провів гостя до бару, розміщеного в підвальному приміщенні, і налив йому горілки.