Деніел Кіз - Таємнича історія Біллі Міллігана

Аллен вирішив виїхати зі свого теперішнього задрипаного житла. Проглядаючи в «Ланкастер Іґл-Ґазет» оголошення про оренду квартир, він помітив знайомий телефонний номер.

Аллен погортав записник і з’ясував, що номер належить Джорджу Келлнеру, адвокату, який домігся, щоб його не судили як дорослого, а відправили до Зейнсвільської колонії для неповнолітніх. Аллен переконав Дороті зателефонувати Келлнеру і попрохати, щоб той здав квартиру її синові. Адвокат погодився, встановивши орендну плату у вісімдесят доларів на місяць.

Охайна квартирка з однією спальнею [25] У Сполучених Штатах, Великій Британії та деяких інших країнах розмір житла традиційно визначають кількістю спалень. Вітальня завжди сприймається як належне. Якщо, наприклад, українець скаже, що в нього двокімнатна квартира, то американець назве її квартирою з однією спальнею, трикімнатну квартиру — квартирою з двома спальнями тощо. була на другому поверсі будинку номер 803 ½ по Рузвельт-авеню. Цей білий будиночок не виходив безпосередньо на вулицю, а ховався за іншою будівлею. Не минуло й тижня, як Аллен перевіз речі до нової оселі і влаштувався з усіма зручностями. Більше ніяких дурощів із наркотиками, сказав собі юнак. Слід триматись від тих типів якнайдалі.

Він сторопів, коли одного дня прийшла Марлен, якої він і в очі не бачив після тієї вечірки в Баррі Гарта, і поводилася, мов у себе вдома. Аллен не знав, котрий із них закрутив шури-мури з цією дівчиною, та для себе вирішив, що Марлен — не його тип і він не хоче мати з нею нічого спільного.

Зазвичай вона приходила до нього після роботи, готувала вечерю, проводила з ним вечір, а ночувати поверталась до батьківського будинку. Виходило, що вона мало не живе в нього. Це страшенно все ускладнювало і було Алленові дуже не до вподоби.

Щоразу, як дівчина налаштовувалась на грайливий лад, Аллен вшивався зі сцени. Він не знав, хто приходив на його місце, і йому було на це начхати.

Марлен дуже подобалася квартирка Біллі. Спочатку дівчину шокували його раптові спалахи гніву чи те, що він міг ні з того ні з сього заговорити брутально, з великою кількістю нецензурщини, та скоро вона призвичаїлась до непередбачуваних змін його настрою. Однієї миті Біллі був ніжним і люблячим, наступної — сердито метався по хаті, а ще за мить ставав жартівливим, розумним і балакучим. Іноді він бував незграбним і безпорадним, наче те маля, що й черевиків самотужки взути не ладне. Марлен вирішила, що хлопцю конче необхідні чиїсь турбота й піклування. Усі його проблеми — через оті наркотики й погану компанію. Якби ж то вона могла переконати Біллі, що друзяки Баррі Гарта лише використовують його! Можливо, він тоді зрозумів би, що йому без них буде краще.

Часом його поведінка лякала дівчину. Він постійно непокоївся, що з’являться якісь «інші люди» і, побачивши її з ним, влаштують їм неприємності.

Біллі називав тих людей «сім’єю», тож спершу Марлен вирішила, що хлопець просто любить вдавати з себе крутелика, розповідаючи баєчки, буцімто він працює на мафію. Та коли Біллі поклопотався про те, щоб розробити для них умовний сигнал, дівчина повірила, що він і справді пов’язаний із мафією. Щоразу, як Марлен приходила до його квартири, Біллі виставляв у вікні картину. За його словами, це був знак, щоб «інші» до них не потикались.

Коли вони кохались, Біллі геть мінявся: брутальні розмови, приперчені брудною лайкою, поступались місцем ніжності й лагідним пестощам. Але щось у тому, як Біллі займався сексом, турбувало Марлен. Він був мужнім і дужим, але дівчині здавалось, ніби він лише вдає пристрасть і ніколи по-справжньому не досягає оргазму. Марлен не знала, що й думати, проте вона кохала Біллі й вирішила, що час і розуміння все виправлять.

Одного вечора вони кохались, аж раптом Адалана втратила контроль над свідомістю і на сцені опинився Девід. Він перелякався і заридав.

— Я вперше бачу, щоб чоловік так плакав, — прошепотіла Марлен. — Що трапилось?

Девід згорнувся клубочком, як дитя. По його щоках котилися сльози. Марлен розчулилась. Вона відчула тісніший зв’язок із Біллі, побачивши його таким вразливим. Дівчина пригорнула його до себе.

— Скажи мені, що з тобою, Біллі, — попросила вона. — Я не зможу допомогти, якщо не знатиму, в чому річ.

Не знаючи, що відповісти, Девід зійшов зі сцени. Томмі розплющив очі й виявив, що лежить в обіймах вродливої жінки. Він відсахнувся.

— Якщо ти так поводитимешся, я краще піду, — сказала Марлен, ображена, що Біллі морочить їй голову.