Деніел Кіз - Таємнича історія Біллі Міллігана

— Я з Зони-4, ти, щеня. Я можу позбавити тебе балів, і тоді до Зони-3 тобі буде як до неба рачки.

— Мені до дупи, з якої ти зони. Хоч із зони сутінків, — відрубав Томмі. — Я не зобов’язаний прати твоє вошиве шмаття.

— Гей!

Томмі люто зиркнув на Джордана. Хто дав право цьому задрипаному злодюжці забирати в нього бали?

— Стули пельку, — процідив Томмі.

— Гей, охолонь!

Томмі стиснув кулаки, та Джордан уже почухрав доповідати черговому, що видав Міллігану попередження. Повернувшись до гуртожитку, Томмі дізнався, що з Кейна та Віто Джордан також зняв по два бали, знаючи, що ці двоє з Мілліганом нерозлийвода.

— Треба щось із цим робити, — сказав Кейн.

— Я все владнаю, — запевнив Томмі.

— І як саме? — запитав Віто.

— Залиште це мені, хлопці. Я що-небудь вигадаю.

Томмі лежав у ліжку без сну. Що більше він думав про те, що сталося, то сильніше гнівався. Врешті він схопився на ноги, вислизнув у задні двері, знайшов на землі чималу штахетину й рішуче попрямував до Зони-4.

Артур пояснив Алленові, що відбувається, й наполіг, аби той втрутився, доки Томмі не влип у серйозну халепу.

— Не роби цього, Томмі, — промовив Аллен.

— Хай мені трясця, якщо я дозволю тому дебелому покидькові безкарно забрати в мене бали і спаскудити мої шанси на перехід до Зони-3!

— Ти згарячу влізеш у неприємності.

— Я гаряче бажаю вклепати того сучого сина ломакою по довбешці.

— Гей, Томмі, охолонь.

— Не смій вимовляти при мені ці трикляті слова! — знавіснів Томмі.

— Вибач. Але ти не з того боку до справи берешся. Покладися на мене. Я про все подбаю.

— Холера, та ти й про власне гузно подбати не ладен, — буркнув Томмі, проте штахетину таки викинув.

— А в тебе, як завжди, язичок — мов та бритва, — відгукнувся Аллен. — Чеши зі сцени.

Коли Томмі зник, Аллен повернувся до гуртожитку Зони-2 й почав радитися з Кейном і Віто.

— Ось як ми все зробимо, — почав Аллен.

— О, знаю! — урвав Кейн. — Підірвемо головну контору до бісової матері!

— В жодному разі, — заперечив Аллен. — Ми зберемо всі факти й цифри, підемо завтра просто до пана Джонса і скажемо, що несправедливо дозволяти нашим однокашникам, таким самісіньким малолітнім злочинцям, як і ми, влаштовувати над нами судилище.

Кейн і Віто дивились на Аллена з роззявленими від подиву ротами. Вони раніше не чули, щоб він висловлювався так гладко.

— Дайте-но мені олівець і папір, — попросив Аллен. — Треба як слід спланувати нашу кампанію.

Наступного ранку трійко хлопців на чолі з Алленом прийшли до Чарлі Джонса, соціального працівника.

— Пане Джонс, — почав Аллен, — ви казали, що у вашому кабінеті ми можемо вільно говорити про все, що нас непокоїть, і не боятися, що нам за це влетить.

— Так і є.

— Тоді ми бажаємо поскаржитись на систему, яка допускає, щоб такі самі неповнолітні правопорушники, як і ми, могли нас карати, знімаючи наші бали. Якщо ви поглянете ось на цей графік, який я спеціально накреслив, то й самі побачите, наскільки це нечесно.

Аллен вказав на довгу вервечку попереджень, виданих йому та його друзям Френком Джорданом, і пояснив, що в кожному з цих випадків причиною покарань була особиста ворожнеча чи відмова хлопців виконувати замість Джордана його обов’язки й бути у нього на побігеньках.

— Але ми користуємося цією системою вже бозна-скільки років, Білле, — заперечив Джонс.

— Це не робить її правильною. Вважається, що ця колонія повинна допомогти нам влитися в суспільство. Але хіба це станеться, коли тут тільки те і роблять, що демонструють нам, скільки в суспільстві несправедливості? Хіба це порядно — робити таких хлопчаків. як Віто, цілковито залежними від хуліганів на зразок Френка Джордана?

Джонс задумливо посмикував себе за вухо. Аллен бубнів про несправедливість системи, а Кейн і Віто мовчки стовбичили поряд, вражені красномовністю свого ватажка.

— Давай-но вчинимо так, — озвався Джонс. — Я обміркую те, що ти сказав. Приходь сюди в понеділок, і я повідомлю тобі, що вирішив.

У неділю ввечері Кейн і Віто грали на ліжку в карти, а Томмі, простягнувшись поруч, намагався з їхньої розмови збагнути, що трапилось у кабінеті Джонса.

Кейн відірвав погляд від карт і промимрив:

— Дивіться, хто приперся.

Френк Джордан підійшов до Віто й телепнув пару бруднющих черевиків просто на карти.

— Їх треба зараз же начистити.

— Ну то берися до роботи, — кинув Віто, — бо я твоїх смердючих черевиків не поліруватиму.