Деніел Кіз - Таємнича історія Біллі Міллігана

Рейджен схвалив його план, тож Артур ознайомив усіх із переліком правил.

ПРАВИЛО ПЕРШЕ: ніколи не брехати. Усе життя їх незаслужено називали патологічними брехунами, бо вони заперечували свою причетність до сказаного чи зробленого кимось із інших.

ПРАВИЛО ДРУГЕ: ґречно ставитися до жінок та дітей. Не використовувати в їхній присутності нецензурну лексику й дотримуватися правил етикету — наприклад, відчиняти перед ними двері. Наймолодші члени «сім’ї» повинні чемно поводитися за столом: сидіти рівненько, застеливши коліна серветкою. Жінок і малят необхідно захищати будь-якою ціною, тому кожен, хто побачить, як кривдять безпорадних, зобов’язаний негайно зійти зі сцени, поступившись місцем Рейдженові, котрий усе владнає. (Якщо ж у небезпеку потрапляє безпосередньо хто-небудь із членів «сім’ї», то Рейджен з’являється на сцені автоматично.)

ПРАВИЛО ТРЕТЄ: дотримуватись целібату. Ніхто з особистостей більше не повинен давати ані найменшої підстави звинуватити їх у зґвалтуванні.

ПРАВИЛО ЧЕТВЕРТЕ: присвячувати весь вільний час самовдосконаленню. Не годиться марнувати на комікси чи телевізор час, який можна використати на самоосвіту в тій царині, яка їм найбільше до вподоби.

ПРАВИЛО П’ЯТЕ: шанувати право кожного члена «сім’ї» на приватну власність. Особливо в тому, що стосується торгівлі живописом. Будь-кому дозволяється продавати анонімні роботи чи полотна з підписами «Біллі» та «Мілліган». Одначе картини, намальовані й підписані Алленом, Томмі або Денні, вважаються їхнім особистим майном, яке більше ніхто не сміє продавати.

Кожен, хто порушить бодай один із цих пунктів, назавжди втратить право виходити на сцену і скнітиме в темряві з рештою небажаних персон.

Рейджен замислився, а тоді запитав:

— А хто є тсі, як ти їх кличеш, «небажані персони»?

— Філіп і Кевін. Цим двом заборонено з’являтися на сцені. Вони, без сумніву, мізантропи, схильні до порушення закону.

— А як шчодо Томмі? Він теж є… теє… мізантроп.

— Так, — погодився Артур, — але недоброзичливість Томмі корисна. Деякі з молодшеньких настільки покірні, що ладні навіть заподіяти собі шкоду, якщо їм звелить перший-ліпший незнайомець. Допоки Томмі не порушує кодекс поведінки й не застосовує свої здібності з відмикання замків зі злочинною метою, він може бувати на сцені. Але час від часу я його смикатиму за повідок, аби не забував, що ми його пильнуємо.

— А шчо буде зі мною? — запитав Рейджен. — Я є злочинетсь, я є мізантроп, і я схильний до жорстокості.

— Доведеться припинити порушувати закон, — відповів Артур. — Більше жодних злочинів, навіть легких, хоч би якою була причина.

— Зрозумій, Артуре, — почав Рейджен, — я опинитись у такій ситуатсії можу, шчо порятує тілько злочин. Коли на кону виживання — закон уже по тсимбалах.

Артур склав пучки пальців докупи й замислився над тим, що сказав Рейджен. Тоді кивнув.

— Добре, зробимо для тебе виняток. Оскільки твоя могутність нам знадобиться, ти єдиний матимеш право застосовувати силу проти сторонніх, але тільки задля самооборони чи захисту жінок і дітей. Тобі як захиснику «сім’ї» дозволятиметься скоювати злочини, якщо це буде вкрай необхідно для виживання, але гляди, щоб при цьому не було жертв.

— Тсі правила я приймаю, — м’яко сказав Рейджен. — Але май на увазі, шчо тся система не завжди пратсюватиме гладко. Буремні часи трапляються, і тоді хтось краде час, і ні ти, ні я, ні Аллен гадки не маємо, шчо відбувається.

— Твоя правда, — мовив Артур. — Але нам залишається тільки давати раду своєму життю настільки добре, наскільки це можливо в нашому становищі. Треба буде підтримувати злагоду в «сім’ї», і тоді, можливо, вийде уникнути чергового приходу буремних часів.

— Ох і непроста тсе справа буде. Тобі самому розповісти про все решті доведеться. Я шче не знайомий із усіма в тсій, як ти висловлюєшся, «сім’ї». Вони то з’являються, то шчезають. Я навіть не завжди впевнений, хто є свій, а хто чужий.

— Це природно, Рейджене. Згадай, як було у шпиталі чи в колонії для неповнолітніх. Вивчаєш імена тих декількох людей, які з тобою мешкають. Знаєш також, що поруч є багато інших. Проте навіть у зовнішньому світі люди часто не спілкуються між собою, хоч і живуть зовсім близько. Я переповім кожному з наших усе, що їм треба знати.

— Я сильний, але ти володієш інформатсією, шчо теж дає тобі велику силу, — проказав Рейджен, мовби міркуючи вголос.