Деніел Кіз - Таємнича історія Біллі Міллігана

Артур випустив на сцену Аллена. Той спантеличено закрутив головою навсібіч.

— Вибач, що ти сказав? — перепитав він.

— Моїй подрузі здається, що вона тебе вже бачила на одній із тутешніх вечірок. У мене теж таке відчуття, ніби я тебе десь зустрічав. Як тебе звати?

— Усі звуть мене Біллі Мілліганом.

— То ти — брат Чалли? Здоров був, а я — Волт Стенлі. Я знаю твою сестру.

Дівчина підійшла до них.

— Марлен, це Біллі Мілліган, — познайомив їх Стенлі, а тоді відійшов.

Марлен і Аллен пробалакали майже годину, обмінюючись дотепними зауваженнями про решту присутніх. Дівчина здалась Алленові веселою і приязною.

Він бачив, що подобається їй. Темні котячі очі Марлен викликали в нього чудернацькі відчуття. Юнака до неї вабило, та він знав, що через Артурові правила в нього з цією дівчиною нічого не може бути.

— Агов, Марлен! — гукнув Стенлі з іншого кінця кімнати. — Може, підемо вже?

Вона не звернула на нього уваги.

— Тебе кличе твій кавалер, — сказав Аллен.

— Ніякий він мені не кавалер, — усміхнулась вона.

Ця дівчина тривожила Аллена. Він щойно відсидів у Зейнсвільській колонії за брехливим звинуваченням у зґвалтуванні, аж тут якась краля вішається йому на шию.

— Вибач, Марлен, — промовив юнак. — Я вже мушу йти.

Вона здивувалась, але сказала:

— Що ж, можливо, ми ще побачимось.

Аллен мерщій подався геть.

Наступної неділі Аллен вирішив, що такий погожий осінній деньок якнайкраще підходить для партії в гольф. Він закинув ключки до багажника й поїхав до ланкастерського заміського клубу, де взяв напрокат гольф-карт. Він пройшов кілька лунок, але гра була кепська. Втретє загнавши м’яча до піщаного бункера [20] Піщаний бункер — яма, заповнена піском. Класична перешкода на полі для гольфу. , Аллен так на себе розлютився, що пішов зі сцени.

Мартін розплющив очі й отетерів, побачивши, що стовбичить на полі для гольфу й приміряється до м’яча пісочним веджем [21] Пісочний ведж (або ж санд-ведж) — ключка для гольфу, призначена для вибивання м’яча з піщаного бункера. . Він вибив м’яч із бункера й дограв лунку. Для неї було встановлено пар чотири [22] У гольфі для кожної лунки встановлюється пар. Це оптимальна кількість ударів, за яку гравець повинен закотити м’яч у лунку. . Не знаючи, скільки ударів йому знадобилось для проходження цієї лунки, він зарахував собі берді [23] Якщо гравець зумів закотити м’яч у лунку, зробивши на один удар менше, ніж встановлений для цієї лунки пар, то кажуть, що він зіграв берді. Що менше ударів знадобиться гольфісту на проходження всіх лунок, то краще. .

Мартіна роздратувало те, що в черзі до наступної лунки зібралось чимало людей. Він почав гучно нарікати на те, що вайлуваті дилетанти псують задоволення від гри для таких майстерних гравців, як він.

— Сам я з Нью-Йорка, — сказав він підтоптаному чоловікові з чотирма супутниками, котрі стояли в черзі перед ним. — Я звик до першокласних приватних гольф-клубів. Туди, на відміну від цього закладу, не пускають казна-кого.

Чоловік ніяково зашарівся, а Мартін вийшов наперед.

— Ви ж не проти пропустити мене? — кинув він і, не чекаючи на відповідь, примостив м’яч на підставці, сильним ударом послав його на правий раф [24] Від стартового майданчика до лунки пролягає фервей — смуга коротко підстриженої травички, звідки бити м’яч найлегше. Обабіч фервею простягаються ділянки з трохи вищою травою — це і є раф. Удари з рафу дещо складніші. і гайнув за ним у своєму гольф-карті.

На наступній лунці він знову проліз без черги, проте його м’яч шубовснув до водної перешкоди. Мартін зупинив гольф-карт біля ставу, щоб подивитися, чи не вдасться дістати м’яч. Не знайшовши його, хлопець витягнув нового м’ячика, вибив його на інший берег ставка й повернувся до свого авто. Застрибуючи всередину, він добряче торохнувся коліном.

Девід з’явився на сцені, щоб прийняти біль. Хлопчик не знав, де він опинився і що робить у цій мініатюрній машинці. Коли біль ущух, Девід почав бавитись: крутити кермо, натискати педалі й імітувати звуки мотора. Гольф-карт знявся з гальм і покотився вперед, в’їхавши передніми колесами у воду. Девід перелякався й утік зі сцени. Повернувся Мартін, дивуючись, як таке могло трапитись. Йому знадобилось добрих півгодини, щоб, розхитуючи гольф-карт туди й сюди, вивільнити передні колеса, що вгрузли в багно. Мартін казився, спостерігаючи, як групки гольфістів проходять повз нього, насолоджуючись грою.