Станіслав Стеценко - Війни художників

«Ми занадто близько, — подумки сказав Краузе напарнику. — Тримайся трохи далі». Росіянин ішов повільно, тримаючи в руках «Беобахтер». Схоже, він про щось глибоко замислився і не дуже слідкував за тим, що відбувається навколо.

Навряд чи кому відомо, що думку рушити на схід підказала Гітлеру Єва Браун. Це трапилось приблизно на початку червня 1940 року.

— Аді, — сказала Єва, піднімаючись на лікті у великому ліжку особистих покоїв фюрера, розташованих у колишньому палаці Радзивіллів. Двокімнатні покої Єви сполучалися з покоями фюрера. Розкішне світле волосся Єви, яке вона ще освітлювала фарбою, чудово відтіняло блакитні очі з неприродно довгими віями. Єва не була писаною красунею, але фюрер вважав її зовнішність зразком арійської вроди. — Аді, всіх цікавить, чому ти заборонив танці?

— Єво, я просив не називати мене Аді! Танці походять від оргій азіатів, це не арійська традиція. Це традиції азіатських племен. І потім — іде війна.

— Боже мій! Знову ця осоружна війна! Аді, а чому ти примушуєш мене приховувати наш зв’язок? Я не хочу щодня йти до обіду чи чаю з Борманом! Я ненавиджу всіх жінок, які на площах волають: «Хочу дитину від фюрера!» Я не хочу тебе ділити з усіма жінками рейху! Аді, я відчуваю себе у великому публічному будинку!

— Єво, у мене одна наречена — це Німеччина. І я тобі про це не раз говорив. Ти запевняла, що тебе це влаштовує.

— Так. Я намагаюсь сама себе переконати, що мене це влаштовує. Однак чому я на публіці мушу бути або з твоїми секретарками, або з Борманом? Це мене, врешті-решт, принижує!

— Єво, я не належу собі. Я належу Німеччині, її жінкам, чоловікам, дітям — усім. Якщо ти будеш з’являтися на людях зі мною, а не з Борманом, прихильність багатьох жінок буде для мене втрачена.

Уже рік Єва з’являлася на всіх неформальних заходах у супроводі Мартіна Бормана, і багато хто з оточення фюрера не досить чітко уявляв, що робить тут ця тендітна білявка, колишня фотомодель і адміністратор ательє особистого фотографа фюрера Генріха Гофмана. Гітлер забрав Єву з ательє свого фотографа після того, як та намагалася пустити собі кулю в серце через нерозділене фюрером кохання.

Гітлер був уражений цим вчинком. Він допитав лікаря, чи справді це була спроба самогубства, а не його імітація. І дізнавшись, що про імітацію мова не йшла, забрав Єву до себе в Бергхоф. Спочатку вона лише супроводжувала фюрера під час прогулянок. Майже як його улюблена вівчарка Блонді. Але поступово він звик мати Єву біля себе. Йому подобалось спати з нею. Мова, звісно, була не про інтим, йому це було не потрібно. Йому подобалося обіймати уві сні її тепле тіло, подобалося дивитися, як підстрибують її пружні груди, коли вона вислизає з-під ковдри, накидає халат і біжить умиватися, як сміється і пускає бісики очима, коли бачить, що він за нею спостерігає.

Пізніше вона почала супроводжувати його і в Берліні, а потім їй виділили спальню в його особистих покоях у палаці Радзивіллів. Але, крім Мартіна Бормана, ніхто не знав, що ця жінка ділить ложе з володарем Європи.

Чому він допустив до себе тільки Єву?

Він завжди боявся жінок. У рідному Лінці, ще сором’язливим юнаком, вперше виступив у якості коханця п’яної сусідської дівки. І зазнав ганьби, бо мав надвисоку чутливість і жахливо хвилювався.

Дівка підняла його на сміх, і він страшенно боявся, що про його ганьбу стане відомо всьому містечку. Наступну спробу стати повноцінним мужчиною зробив із повією. Результатом цих стосунків стала венерична хвороба. Лікування було дорогим і болісним. Відтоді у нього розвинувся своєрідний психоз: він почав уникати жінок. Інтимні утіхи частково замінив порномалюнками. В юності намалював таких близько сотні, нині Борману вартувало часу і грошей, аби їх познаходити і викупити.

Згодом інтим замінило володіння натовпом. У цьому він знайшов вихід для своєї неймовірної нервової енергії. Входив в екстаз від масової істерії натовпу: вигляду людей, які з витріщеними очима і відкритими, волаючими від захоплення ротами, тягнули до нього руки, аби лише доторкнутися до живого бога. Вони простягали йому дітей, аби він освятив їх своїм божественним дотиком!

Коли став канцлером, на нього буквально розпочали полювання жінки з вищого світу. Режисерка Лені Ріфеншталь, акторка Маргарет Слецак, баронеса фон Лафферт, італійська принцеса Савойська ладні були на все, аби тільки впасти фюреру в очі. Але та його патологічна невпевненість у своїй статевій повноцінності примушувала його обмежуватися цілуванням ручок.