Станіслав Стеценко - Війни художників

— Тема фюрер і мистецтво — дуже цікава, — Гущенко сів і закинув ногу на ногу.

Гофман дістав пляшку червоного вина, порізав сир і наповнив бокали.

— За знайомство, — вони випили. Вино було дуже гарне. — Візьміть — це м’який голландський сир, упевнитеся, що краще за все до червоного вина пасує не м’ясо, як вважають невігласи, а м’який сир. Ось, наприклад, фюрер дуже негативно ставиться, як він висловлюється, до поїдання «трупів мертвих тварин». Він сам ніколи не вживає м’яса. Але ми відволіклися від теми. Кажете, фюрер і мистецтво?

— Так, фюрер і мистецтво, — підтверджує Гущенко.

— О, я вже говорив, що фюрер особисто цікавиться усіма заходами, які стосуються образотворчого мистецтва. І я разом з ним. Фюрер дуже цінує мою думку. Слухайте, Гущенко… Та що говорити. Давайте якось проїдемо музеями, і я покажу вам найулюбленіші полотна фюрера, і ви сам все зрозумієте, — він відкинувся на спинку крісла і налив іще по бокалу.

— Із задоволенням! Кажуть, фюрер негативно ставиться до відхилень від реалізму?

— Ви натякаєте, що так само, як і Сталін? — Гофман запалив, затягнувся, струсив нігтем попіл сигарети у попільничку. — Ну, тут ваше порівняння не дуже вдале. Ви знаєте, гер Гущенко, гер Гітлер, на відміну від вашого Сталіна, вибачте, не ортодокс. Він цінує думки оточення, навіть сторонніх людей. Я розкажу вам про один випадок. У 1938, здається, році ми з фюрером відбирали експонати на виставку. Фюрер усе, що стосується образотворчого мистецтва, бере дуже близько до серця. Серед представлених полотен була картина художника Падуа з назвою «Леда й лебідь». Сюжет простий — оголена дівчина, і у неї між ногами прилаштувався красивий білий лебідь. Зважаючи на культ сім’ї, що панує у рейху, і кримінальну відповідальність за розповсюдження порнографії, сюжет дуже сумнівний. У технічному сенсі вона була написана чудово, але зухвалість авторського задуму була виражена, мабуть, занадто відверто, так що я відклав її убік, щоб порадитись з фюрером.

— І яка була його думка? — з цікавістю запитав Гущенко.

— Ця картина й на нього справила глибоке враження, але він побоювався, що вона здасться образливою деяким відвідувачам виставки, і не наважувався ухвалити остаточне рішення. Потім у нього виникла одна ідея: «Таку картину може, мабуть, оцінити лише жінка. Запитаємо фрау Трост, дружину професора Троста». Професор Трост, відомий мистецтвознавець, теж брав участь у відборі картин і привів із собою дружину.

Фрау Трост досить довго розглядала цю картину й заявила, що не бачить причин не допускати її до виставки. Мабуть, вона не провела інтимні паралелі, що впали в око нам із фюрером. Ну оголена жінка, ну лебідь поряд.

«От бачите, Гофман! Виявляється, ви більш сором’язливий, ніж жінка. Ця риса вашого характеру для мене новина», — пожартував тоді Гітлер.

Вердикт фрау Трост відкинув усі його побоювання, і він наказав мені виставити картину, що я й зробив, повісивши її на чільному місці.

Але вночі мене розбудив телефонний дзвінок. Це була… фрау Трост.

«Я не можу зімкнути очей, професоре! — сказала вона. — Ця картина не дає мені спокою! Я все думала й думала про неї і прийшла до твердого переконання, що картину Падуа не можна виставляти на публіці. Будь ласка, поговоріть із фюрером! Прошу вас, гадаю, що може вибухнути скандал!» Я сказав, що передам її думку фюреру, але добре знаю Гітлера, навряд чи він змінить уже ухвалене рішення.

Коли наступного дня я сказав Гітлерові про цей нічний дзвінок, він спочатку розсердився, а потім розвеселився: «Як це схоже на жінок! На них зовсім не можна покластися! Фрау Трост повинна була заздалегідь обдумати всі свої резони. Тепер, коли я ухвалив рішення, я від нього не відмовлюся!»

— І що, виставка мала успіх? — запитав Гущенко.

— Величезний! — Гофман уже знову наповнював спорожнілі бокали.

— І як розцінила публіка картину Падуа?

— Вона викликала багато суперечок — хтось був за неї, хтось проти, багато хто з провідних членів партії, включно із жіноцтвом, вимагали її зняти. Але знайшлося стільки ж меценатів, у яких вона викликала такий захват, що вони хотіли її придбати. Однак Мартін Борман випередив усіх.

— Мартін Борман — це хто?

— Борман — права рука Гітлера. Рейхсляйтер партії. Як на мене, один із небагатьох моральних партійців. Фюрер говорить, що Борман думає, як він. І що Борман здатний зробити за годину те, на що іншому потрібен місяць. Улюблена фраза Бормана: «Beeilung, Beeilung…» («Покваптеся, покваптеся…»)