Диана Сеттерфилд - Там, у темній річці

— Тобі справді хочеться, щоб усі тицяли в неї пальцями та перешіптувалися?

— Любий, ми не можемо довічно тримати її подалі від світу. Тут стільки забав для дитини. Вона буде у захваті від човнових перегонів. Жорстоко тримати її в зачині.

З появою дитини їхнє життя нечувано покращилося. Дивлячись на щасливу Гелену, він відчував неабияке полегшення — і це, зі свого боку, наповнювало радістю і його серце, їхнє відновлене кохання, практично таке ж саме, як і в перші роки шлюбу, змусило Вона забути, що колись між ними був тривалий холод відчаю. Вони поховали минуле заради сповненого приємності й задоволень теперішнього життя. Хоч їхнє відновлене подружнє щастя потроху втрачало новизну та перетворювалося на рутину, він не міг навіть перед самим собою удавати, що воно тримається на міцному та безпечному фундаменті. Дівчинка, що тепер ішла між ними, — із її мовчазною непорушністю, невиразним кольором волосся та мінливими очима — була одночасно і запорукою їхнього щастя, і загрозою йому.

Удень Вон був зайнятий різними справами, і йому вдавалося відволіктися від нескінченних переживань, що постійно крутились у голові. Але вночі він страждав від безсоння. Йому дошкуляв один і той самий сон у різних варіаціях. У ньому сні він ішов якоюсь місциною — лісом, берегом, полем, печерою, рівниною — яка щоразу мінялася, і чогось шукав. Потім виходив на галявину, або обходив дерево, або підходив до склепінчастого проходу — й одразу бачив її, свою дочку, що чекала, доки татко прийде і знайде її. Вона простягала до нього рученята, кликала: «Татку!» — і він біг до неї, хапав і піднімав на руки. Його серце затоплювало вдячністю та любов'ю — і Вон прокидався з тяжкою думкою про те, що то була не Амелія. Уві сні він насправді бачив ту дівчинку. Ця підмінена дитина пролізла вже у його сни і пристосувала своє обличчя до спогадів про його любу донечку.

Гелена і гадки не мала про крихку природу їхнього щастя; усі переживання впали винятково на його голову. Це створило певну відчуженість між ним і його дружиною, про що вона ще не здогадалася. У її розумінні ця дитина і є Амелією, а він нарешті зрозумів, що це саме так, і її віра була непохитною, як оточена ровом фортеця. Тільки Вон знав, яке все насправді примарне.

Якщо власні сни демонстрували, як легко прип'яти голову цієї дівчинки до тулуба Амелії, йому виявилося нелегко опиратися спокусі розділити з Геленою її впевненість. Іноді потреба у цьому була такою очевидною і природною, що Вонові навіть ставало ніяково за свою поінформовану впертість. Він уже звик називати дівчинку Амелією в присутності дружини. Робив це майже не запинаючись. Але все впиралося лише в одне. У знання. Під усіма цими нашаруваннями перебувала дівчинка, чиє обличчя він навіть не міг пригадати, але яку ніяк не міг забути.

Крім того, було ще дещо. Коли він уночі спав чи крутився у ліжку, безкінечно шукаючи у примарних місцинах дочку, а натомість знаходив підкидька, іноді в його уяві виринало й інше обличчя, від чого болісно стискалося серце. Робін Армстронг. Дуже спокусливо було піддатися щасливому настрою і дозволити цій дівчинці замінити Амелію у його серці, як вона вже замінила її у його домі, але це означало б позбавити дитини іншого чоловіка. Понад усе Вон хотів зробити Гелену щасливою, але раптом ціна цього щастя — це страждання іншої людини, страждання, які вони самі нещодавно пережили? Робін Армстронг займав думки Вона не менше, ніж ця дитина, не менше, ніж Амелія, і від цих думок він щоночі кам'янів у своєму ліжку.

Коли вони дісталися до краю ярмарку, то одразу побачили натовп. Вон помітив, як люди задивлялися на них, повертали голови, тицяли пальцями та перешіптувалися. Дружини фермерів простягали дівчинці квіти та гладили її по голівці, а інші діти підбігали і цілували її у щічку.

— Щось мені підказує, що ми дарма це влаштували, — стиха промовив Вон, коли огрядний гравійник присів біля неї навпочіпки і зіграв мотивчик на скрипці, а потім стримано погладив пальцем її по щоці.

Гелена роздратовано пирхнула, чого раніше за нею не водилося.

— Дурня якась. Вони вважають, що вона здатна творити дива — дати їм захист від чогось чи щось таке. Це просто дурнуваті забобони, і з часом про них забудуть. До речі, човнові перегони починаються о другій годині. Якщо не хочеш дивитися, то й не треба. Ми й самі подивимося, — одказала йому Гелена.

— Ходімо, — покликала вона дівчинку.

Він відчув, як маленька ручка вислизнула з його долоні. Коли Гелена повернулася, він пішов за нею не одразу, і саме у цю мить сумніву один із фермерів зупинився, щоб побалакати з ним. Коли Вонові вдалося його здихатися, дружина та дочка вже зникли з поля зору.