Алессандро Барикко - Без крові. Така історія

— Саме він.

— А Ультімо знає?

Ліберо знизав плечима. Він не знав, що сказати. Проте він бачив, як його син дуже безпосередньо тицьнув пальцем у щось на голові гонщика. Лафонтен засміявся і зняв із чорного шкіряного шолому окуляри. Він потер їх об рукав своєї куртки, щоб витерти пил. А потім віддав Ультімо. Хлопчик узяв окуляри й усміхнувся. Лафонтен підвівся, він погладив малого по голівці і, сказавши йому ще щось, пішов геть. Він знову йшов, опустивши очі долу, сповнений королівської гідності. Лафонтен пройшов повз Ліберо Паррі, але чоловік не зрушив з місця, бо раптом відчув, що бажання потиснути руку знаменитості у нього вже минуло.

Увечері, повернувшись додому, Ультімо пришпилив окуляри над ліжком, разом з вирізкою, де Д’Амброзіо Паррі підкорили Колле Тарсо.

— Чесно, я хотів шкіряного шолома, а не окуляри. Але він не зрозумів.

— Як прикро, — відповів Ліберо Паррі.

Сезон перегонів припинився на початку жовтня, коли почалася сльота. Ліберо Паррі підзаробив грошенят, щоб поводити банк за носа, але обіцяна черга перед майстернею все не з’являлася.

— Це через те, що ми далеченько від дороги, — пояснював він Флоренс.

Проте потай він уже теж вагався. Беручи участь у перегонах по всій країні, Ліберо вже втямив, що зараз усі мріють про автомобілі, але мало хто насправді їх має. Вони все ще були іграшками для багатіїв і з часом ставали все більшими: механік — це наче продавець тенісних ракеток. Може, за сім років, що минули, відколи він проміняв хлів на гараж, його майбутнє заблукало десь дорогою.

Якщо чоловік у житті на чомусь знається, йому має пощастити. Прикладом цього Ліберо вважав пана Ґардіні. На початку століття, так само, як і Ліберо, цей геніальний ліґурієць вирішив, що майбутнє за автомобілями. То ж він разом зі своїми двома братами поблизу Турина винайняв ангар і почав втілювати в життя деякі зі своїх ідей, що видавалися неймовірними, але насправді були не такими вже й безглуздими. Мотоцикли його виробництва були досить успішними, а за сім місяців він скомпонував принципово нову чудову автівку. Коли постала проблема вибору імені, він назвав її «Італа». У ті часи ще не було точно встановлено, який рід має ця нова техніка. У одній рекламі казали: «Я купив гарний і надійний автомобіль». Але Ґардіні розмірковував геть по-іншому. У нього на думці було щось таке покірне, що слухалося б усіх наказів і виявляло свою красу лише під умілими руками водія. Тому, зважаючи на те, що, як і всі того часу, він був запеклим прихильником теорії вищості чоловіка над жінкою, він не мав і краплі сумніву, що машина — жіночої статі. Тому свій винахід він назвав «Італою». Як уже зазначалося, смерть і похрещення іменем — то, напевно, найщиріші речі за життя.

Ліберо Паррі закохався в ту машину ще в той час, як вони брали участь у перегонах між Пекіном і Парижем, коли автомобіль, що його пан Ґардіні сконструював саме для цих змагань, утер носа найіменитішим світовим конструкторам, навдивовижу всім перетнувши фінішну стрічку першим. Він згадав, як, гортаючи шпальти газет, переконував свою дружину, що автомобілі не просто існують, а вже об’їжджають увесь світ. Звичайно ж, вона тоді сказала те, що сказала, але, попри все, ті миттєвості Ліберо Паррі згадував зі щемливою ностальгією в серці. Кілька років по тому, на перегонах поблизу Ріміні, перетнувши фінішну стрічку, Д’Амброзіо показав Ліберо щуплявого, гарно вдягненого чоловічка і повідомив, що це той самий Ґардіні, який зробив «Італу». Ліберо підійшов, щоб потиснути чоловікові руку, і вони якийсь час потеревенили. Ґардіні дуже вподобав історію про двадцять шість корів, а насамкінець промовив: «Приходь якось до мене».

— Я піду до пана Ґардіні, — сказав він Флоренс, коли вони були на цвинтарі на День Помину померлих.

— Хто такий?

Чоловік пояснив.

— А чому ти до нього йдеш?

Ліберо відповів, що йде туди, щоб дещо спитати. Він не збрехав. У нього було маленьке й просте питання, бо знав, що впливові в цьому бізнесі люди дуже зайняті, тому, не гаючи часу, переходять до суті справи. А питання було таке: «Пане Ґардіні, скажіть мені відверто, чи мені слід знову купити двадцять шість корів?»

Проте Флоренс він його не озвучив, сказавши, що йде запитати поради щодо нових моделей.

— А чому ти не береш із собою Ультімо? — спитала жінка, більше не розпитуючи про нові моделі.

Ліберо навіть на думку не спало взяти з собою сина. До того ж існувала ще й фінансова проблема. Крім того, хлопчик виріс у такій місцевості, де навіть чоловіки не бували у місті, а діти й поготів.