Джулиан Барнс - Історія світу в 10 1/2 розділах

Пасторська діяльність превелебного Ґібсона не дозволяла йому вирушити до Туреччини, але він обіцяв організувати духовну підтримку й нагадувати Господові молитовно, що двоє членів його комітету вирішили в Божій справі до далеких країв. Бетті залишалася вдома, щоб займатися питаннями від засобів масової інформації, яких обіцяло бути безліч. Експедиція у складі Спайка і Джиммі мала вирушити в червні того самого року — 1977-го. Вони відмовлялися називати точний строк подорожі. Що Бог задумав, те людина не передумає, казав превелебний Ґібсон: це все одно що змагатися з таким стрільцем, який усе одно перший пустить тобі кулю в живіт.

Доброзичливці — прості люди, церковні громади й спортивно-туристичні крамниці — надали мандрівникам різноманітні запаси; і Бетті, відкриваючи посилки, які йшли і йшли до них до самого початку експедиції, запитувала себе, як у деяких місцях сприймають їхній проект. Деякі пожертви надходили зовсім не від християн. Поглянувши на кімнату, де Тіґґлери тримали надіслане на експедицію, можна було подумати, що йдеться про те, аби спорядити голих і босих біженців як убивць — знищити половину Туреччини.

Вони залишили вдома багато старого одягу, трохи автоматичної зброї, чотири гранати для оглушення, ґароту й дві отруйні пігулки (на випадок необхідності самогубства), подаровані якимось фанатиком. До корисного вантажу належало легке обладнання для табору, вітаміни, японський фотоапарат із новою збільшувальною лінзою, кредитні картки, тревел-чеки American Express , похідні черевики, пінта бурбону, термошкарпетки й термобілизна, великий пластиковий пакет висівок для правильного травлення, таблетки від проносу, інфрачервоний пристрій нічного бачення, таблетки для очищення води, сухозаморожена їжа у вакуумній упаковці, підкова на удачу, ліхтарики, зубна стрічка, запасні батарейки для електробритв, два мисливські ножі, досить гострі, щоб різати соснове дерево чи випустити кишки розбійникові, репелент від комарів, крем від сонячних опіків і Біблія. Коли Джиммі тихцем перевіряв багаж, то знайшов складений м’яч для американського футболу й маленький насос, щоб його надувати; він обережно поклав ці речі на місце, поблажливо усміхнувшись. Коли Спайк таємно перевіряв багаж, то знайшов коробку презервативів, яку одразу викинув і Джиммі нічого про це не казав. У комітеті обговорювали, що мають узяти з собою члени експедиції на подарунки селянам східної Туреччини. Бетті спало на думку взяти кольорові листівки зі Спайком на поверхні Місяця, але в Спайка було відчуття, що вони зададуть неправильний тон спілкуванню: виходитиме, ніби це якась особиста подорож, яку він здійснює сам для себе, а не паломництво в Божій справі. Поміркувавши, вони взяли двісті сувенірних значків у пам’ять про інавгурацію президента Джиммі Картера і його першої леді, чарівної Розалінн, які надав знайомець превелебного Ґібсона за дуже дешеву ціну й був радий здихатися.

Вони полетіли до Анкари, де довелося взяти напрокат фраки для бенкету, який на їхню честь улаштував посол. Спайк приховував незадоволення, що всім гостям кортіло поговорити про астронавтику, а зовсім не про проект «Арарат». Пізніше, коли Спайк у промові після бенкету патріотично звернувся по додаткове фінансування, вони виявилися байдужими, коли не жадібними.

Запит, який Бетті надіслала в Ерзурум через компанію Interchurch Travel про винаймання джипа чи «лендровера», схоже, до адресатів не дійшов, тож мандрівникам довелося їхати далі великим «мерседесом». На схід до Хорасана, потім на схід і трохи на південь до Доґубаязіта. Місцевість була акуратна, якась водночас світло-зелена і світло-коричнева. Вони їли свіжі абрикоси й роздавали дітям значки з усміхненими Картерами — дехто був задоволений, а інші продовжували вимагати доларів чи хоча б кулькових ручок. Усюди були військові, тож Спайк замислився над стратегічною значущістю місцевості. Для Джиммі стало новиною, що якусь сотню років тому гора Арарат, чи Аґрі-Даґі, як її вперто називали місцеві, була точкою, де сходилися три великі імперії — Росія, Персія і Туреччина, і вони поділили між собою гору.

— По-моєму, неправильно, що вона дісталася совєтам, — відзначив Джиммі.

— Мабуть, тоді вони не були совєтами, — відповів Спайк. — Коли вони були просто росіянами, то були християнами, як ми.

— Може, Бог забрав у них шматок гори, коли вони стали совєтами.

— Може, — відповів Спайк, який не був дуже певен, коли змінилися кордони.