Джулиан Барнс - Історія світу в 10 1/2 розділах

Почнімо з того, що він не намалював. Не намалював він:

1) як «Медуза» сіла на мілину;

2) момент, коли були відпущені всі буксирні канати і пліт понесло в море;

3) нічні заколоти;

4) неминучий канібалізм;

5) масове вбивство з метою врятувати тих, хто має шанси вижити;

6) приліт метелика;

7) людей по пояс, по коліно, по кісточки у воді;

8) сам момент порятунку.

Іншими словами, він передусім не бажав: 1) політичної заангажованості; 2) символізму; 3) театральності; 4) шокувати глядача; 5) вжахнути його; 6) сентименталізму; 7) документальності й 8) прямолінійності.

1) «Медуза» — це був і розбитий корабель, і новина, і картина; а також прецедент. Бонапартисти різко критикували монархістів. Поведінка капітана корабля показувала: a) непрофесіоналізм і корупцію роялістського флоту; б) загальне бездушне ставлення панівного класу до нижчих. Паралелі між кораблем на мілині і державою могли бути очевидними й грубими.

2) Савіньї і Корреар, мимовільні учасники подій та співавтори першої розповіді про кораблетрощу, надсилали в парламент клопотання про компенсацію для жертв і покарання винних офіцерів. Знехтувані офіційним судом, вони звернулися до громадської думки, написавши книжку. Відтак Корреар розпочав кар’єру видавця й памфлетиста, заснувавши книгарню «На уламках “Медузи”»; вона стала місцем зустрічі незадоволених політичною ситуацією. Можемо уявити собі картину, де показано момент відпускання канатів: змах сокири, яка зблискує на сонці; офіцер, розвернувшись спиною до плота, спокійно розв’язує вузол… Вийшов би чудовий мальований памфлет.

3) Заколот — то була та сцена, яку Жеріко мало не намалював. До нас дійшло декілька шкіців. Ніч, буря, важкі хвилі, рване вітрило, хтось тоне, тут змахи шабель, там рукопашний бій, оголені тіла. А в чому ж річ, що не так? Передусім, це дуже скидається на бійку в салуні у вестернах середньої руки, бійку, до якої долучаються всі: той кулаком, той стільцем, той пляшкою по голові, хтось гойдається на люстрі й роздає копняки важкими черевиками. Забагато всього відбувається. Можна показати менше, але тим сказати більше.

Начерки заколоту нагадують традиційні зображення Страшного Суду, де винних відділяють від невинних і заколотники падають у прокляте місце. Це була б оманлива алюзія. На плоту перемагала не чеснота, а сила, і милосердю там місця не лишалося. Підтекст такої версії був би той, що Бог належить до офіцерського чину. Може, тоді так і було. А Ной був офіцером?

4) Сцен канібалізму в західному мистецтві мало. Делікатність? Малоймовірно: західне мистецтво не соромиться виколотих очей, відрубаних голів у торбах, жертовного відрубання грудей, обрізання, розп’яття. Понад те, канібалізм був язичницькою практикою, зображення якої, з одного боку, було б повчально-засуджувальним, а з іншого — приваблювало б увагу глядача, викликаючи в нього збудження, котре б той уголос не визнав. Але просто одні речі малюють рідше, ніж інші. Ось, приміром, офіцер Ной. Зображень Ковчега у світовому мистецтві на диво мало. Химерне жартівливе американське зображення, похмуре — Якопо Бассано в Прадо, а поза тим небагато спадає на думку. Адам і Єва, вигнання з Раю, Благовіщення, Страшний Суд — ці сюжети всі поважні художники малювали. А Ной у Ковчезі? Поворотний момент людської історії, бурхливе море, колоритні тварини, Боже втручання в людські справи: без сумніву, всі необхідні елементи на місці. Чому ж така бідна іконографія? Може, не було однієї настільки видатної картини, яка б надала Ковчегу як сюжету імпульсу й популярності. Чи в самій історії щось таке: може, митці погоджувалися, що Потоп не з кращої точки зору показує Бога?

Жеріко зробив один начерк канібалізму на плоту. Зловлений момент антропофагії виглядав так: м’язистий чоловік гризе лікоть м’язистого трупа. Це майже комічно. Тон, у кожному разі, тут становив би проблему.

5) Картина — це мить. Що б ми подумали, побачивши сцену, де три моряки й солдат викидають людей з плоту в море? Що жертви вже мертві? Чи якщо живі, то чому їх убивають — хочуть забрати їхні цінності? Карикатуристам іноді проблематично пояснити сенс своїх жартів, так що в результаті можна побачити, як торгівець газетами стоїть біля щита, на якому написано якийсь дохідливий заголовок. До нашої картини подібну інформацію можна було б викласти у такому вигляді: ПЕЧАЛЬНА СЦЕНА НА ПЛОТУ «МЕДУЗИ»: НЕЩАСНІ ЖЕРТВИ КОРАБЛЕТРОЩІ, ВІДЧУВАЮЧИ МУКИ СОВІСТІ, РОЗУМІЮТЬ, ЩО ЗАПАСІВ НА БОРТУ ЗАМАЛО, ТОЖ УХВАЛЮЮТЬ ТРАГІЧНЕ, АЛЕ НЕОБХІДНЕ РІШЕННЯ ПОЗБУТИСЯ ПОРАНЕНИХ ЗАРАДИ ТОГО, ЩОБ ЗДОРОВІШІ МАЛИ БІЛЬШЕ ШАНСІВ ВИЖИТИ. Оце приблизно таке дохідливе пояснення.