Джулиан Барнс - Історія світу в 10 1/2 розділах

Здесь есть возможность читать онлайн «Джулиан Барнс - Історія світу в 10 1/2 розділах» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2019, ISBN: 2019, Издательство: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Історія світу в 10 1/2 розділах: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Історія світу в 10 1/2 розділах»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Усесвітній потоп з погляду… жука, який випадково опинився на ковчезі. Праведник Ной, який заливає горе алкоголем та страждає від депресії. Людина, що врятувалася з «Титаніка», і людина, яку з’їв кит. Актор-мандрівник, котрий шукає натхнення в джунглях. Модель нового Раю, схожого на супермаркет. Пекло, що має вигляд парку атракціонів…
Десять з половиною розділів про химерний світ і важливі речі, які нас оточують.

Історія світу в 10 1/2 розділах — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Історія світу в 10 1/2 розділах», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Більшість людей уже й не звертали уваги на те, що вона їм казала, але це її не спиняло. Слухайте, казала вона, тепер замість того, щоб зарити оленів у землю, їх мітять великими синіми смугами й згодовують норкам. Як на мене, то краще б у землю зарили. Від такого закопування люди відчувають сором. «Що ж ми зробили з оленями!» — казали б вони, риючи могилу. Чи принаймні могли б казати. Хоч подумати могли б. Чому ми завжди караємо тварин? Вдаємо, ніби любимо їх, тримаємо вдома і розпускаємо соплі, коли думаємо, що вони реагують на речі, як ми, — але ж ми карали тварин від самого початку, чи не так? Убиваємо, мучимо і скидаємо на них свою провину?

Після цієї аварії вона відмовилася від м’яса. Щоразу, коли на тарілці чи в ложці рагу їй траплявся шмат яловичини, вона думала про оленів. Про бідолашних тварин з обідраними до крові рогами. Про туші з синіми смугами на спинах, які тягнуть кудись блискучими гаками.

Ось тоді, пояснювала вона, прибула сюди. На південь. Люди казали, що вона робить дурниці, що просто тікає, не дивиться на життя тверезо — а якщо вона має якусь важливу власну думку, то треба було залишитись і її обстоювати. А її це тяжко пригнічувало. Люди не слухали її аргументів досить уважно. До того ж завжди треба йти туди, куди, на твоє переконання, олені прилетять — оце тверезий погляд на речі. На півночі їм уже не літати.

А що ж сталося з Ґреґом? Чи в безпеці він? Що він думає про мене, адже тепер він розуміє, що я мала рацію. Сподіваюся, він мене за це не зненавидів. А може, він удасть, що взагалі нічого не сталося, так він не сумніватиметься у своїй правоті. Так, то було не те, що ви подумали, це просто комета палала в небі, чи літня гроза, чи телерозіграш. Дурепа.

Ґреґ був звичайний мужик. Не те що я хотіла чогось іншого, коли зустріла його. Він ходив на роботу, повертався, сидів на дивані, пив пиво, вибирався з друзями в бар теж на пиво, іноді після получки трохи міг мене полупцювати. Ми доволі добре ладнали. Сперечалися щодо Пола, звісно. Ґреґ казав, що його треба каструвати, щоб він став спокійнішим і не дер меблів. Я казала, що тут нічого не вдієш, коти завжди деруть меблі, то краще йому дряпку купити. Ґреґ відказував, мовляв, а ти розумієш, що це його дужче розохотить і він дертиме ще сильніше? Я казала, не будь йолопом. Він казав: науково доведено, що кастровані коти менш агресивні. Я казала, більше схоже на те, що все навпаки: якщо ти його скалічиш, він хіба не розлютиться? Ґреґ тоді взяв найбільші ножиці й сказав: ну що, перевіримо? Я кричала, кричала.

Я не дам йому каструвати Пола, навіть якщо той трохи пошкодить меблі. Згодом я згадала ще одне. Північних оленів каструють, ви знаєте? Лапландці. Беруть великого самця, каструють, і він стає ручним, тихим. Потім вішають йому на шию дзвоник, і цей вожак водить усіх решту оленів туди, куди треба пастухам. Так що це, певне, справді зменшує агресію — але все одно я вважаю, що це погано. Кіт не винен, що він кіт. Я, звісно, не казала такого Ґреґові, про вожаків із дзвіночками. Іноді, коли він мене лупцював, то я думала — а може, тебе треба спочатку каструвати, від агресивності? Але такого я йому не казала. Це б не допомогло.

Ми часто сперечалися щодо тварин. Ґреґ вважав, що я сентиментальна дурепа. Колись я сказала йому, що вони всіх китів перетворюють на мило. Він розреготався й сказав, що це гарне використання, а чого ж. Я розплакалася. Мабуть, і тому, що він здатний таке подумати, і тому, що він це сказав.

Про головне ми не сперечалися. Він просто казав, що політика — це чоловіча справа, і я не розуміла, що він має на увазі. Власне, далі за це наші розмови про загибель планети не заходили. Якщо я висловлювала хвилювання, що зробить Америка, якщо Росія не поступиться, чи про Близький Схід, чи ще про щось, — він казав, мовляв, це в тебе не ПМС? Не можна ж із такою людиною розмовляти, правда? Він цього і не обговорював, і не сперечався з цього приводу. Одного разу я сказала, що, мабуть, це ПМС, а він відказав, що так і думав. Я сказала: ні, слухай, може, жінки якраз краще світ відчувають. Він спитав, що це означає, а я сказала: ну все ж взаємопов’язане, правильно, а жінки ближчі до циклів природи, зародження і переродження, ніж чоловіки, які, коли вже на те — просто запліднювачі; а жінки налаштовані на одну хвилю з планетою, і якщо на півночі коїться такий жах, який загрожує існуванню всієї планети, то, може, жінки це відчувають, як дехто вміє передбачити землетрус, і це, певне, запускає ПМС. Дурепо, сказав він, оце ж тому політика і є чоловіча справа, і витяг із холодильника ще одне пиво. За кілька днів він спитав мене: ну як там твій кінець світу? Я просто мовчки подивилася на нього, а він сказав: наскільки я розумію, увесь той твій ПМС поки що вказував лише на те, що в тебе будуть місячні. Я сказала: ти мене так злиш, що я майже хочу, аби той кінець світу настав, щоб ти помилявся. Він сказав, вибач, ну звідки мені знати, я ж просто запліднювач, як ти вже казала, і гадаю, що інші запліднювачі, які на півночі, все поправлять.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Історія світу в 10 1/2 розділах»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Історія світу в 10 1/2 розділах» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Джулиан Барнс - Папагалът на Флобер
Джулиан Барнс
libcat.ru: книга без обложки
Джулиан Барнс
Джулиан Барнс - Англия, Англия
Джулиан Барнс
libcat.ru: книга без обложки
Джулиан Барнс
libcat.ru: книга без обложки
Джулиан Барнс
libcat.ru: книга без обложки
Джулиан Барнс
Джулиан Барнс - Пульс
Джулиан Барнс
Джулиан Барнс - Любовь и так далее
Джулиан Барнс
Отзывы о книге «Історія світу в 10 1/2 розділах»

Обсуждение, отзывы о книге «Історія світу в 10 1/2 розділах» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x