Джулиан Барнс - Історія світу в 10 1/2 розділах

— У мене є одна думка… — сказав я. За стільки часу, звичайно, щось мало придуматись, а як же? — Послухайте, якщо в Раю отримують усе, чого хочуть, то чому не можна стати тим, хто не втомлюється від вічності?

Я сів, мені було трохи сумно. На моє диво, вона кивнула, майже підбадьорливо.

— Ви можете спробувати, — сказала вона. — Я можу організувати вам трансфер.

— Але?.. — почав я, розуміючи, що тут має бути якесь «але».

— Я організую вам трансфер, — повторила вона. — Це просто формальність.

— Тільки скажіть мені, за яких умов, — я не хотів здатися невихованим. з іншого боку, я й не хотів провести кілька тисячоліть, морочачись тим, як урятуватися від часу.

— Люди вже це пробували, — з помітним співчуттям сказала Марґарет, наче не бажала мене образити.

— А в чому проблема? В чому «але»?

— Тут, здається, є логічна складність. Не можна бути кимось іншим, не перестаючи бути собою. Цього ніхто не може знести. Оце ми виявили, — додала вона, наче натякаючи, що, може, саме я й допоможу впоратися з цією проблемою. — Хтось — напевне, дуже захоплена спортом людина, як ви, — сказав, що це як бути бігуном, а потім стати вічним двигуном. За якийсь час просто захочеться знову побігти. Розумієте?

Я кивнув.

— І всі, хто пробував, хотіли потім перетворитися назад?

— Так.

— А потім обирали смерть?

— Так. І радше швидше, ніж пізніше. Такі люди ще можуть десь бути. Можу їх покликати, щоб ви могли поговорити з ними особисто.

— Я вам повірю. Мені й здавалося, що в моїй ідеї якась заковика.

— Вибачте.

— Ні, прошу, не вибачайтеся.

Звичайно, я не міг нарікати на те, як зі мною поводяться. Усі зі мною були дуже добрі від самого початку. Я набрав повні груди повітря.

— Мені здається, — продовжив я, — що Рай — це гарна ідея, можна сказати, ідеальна, але не для нас. Не для таких.

— Нам би не хотілося змушувати вас до певних висновків, — мовила вона. — Проте я, звичайно, розумію вашу точку зору.

— То навіщо ж це? Навіщо нам Рай? Навіщо сни і мрії про Рай?

Вона, здається, не дуже хотіла відповідати, може, з професійних міркувань, але я не відступався.

— Ну будь ласка, хоч натякніть.

— Мабуть, тому, що вони вам потрібні, — припустила вона. — Бо ви не можете без мрій. Тут немає чого соромитися. Мені це здається цілком нормальним. Хоча, мабуть, якби ви заздалегідь знали про Рай, то ви, можливо, його б не просили.

— О, цього я не знав.

Усе було таке приємне: шопінг, гольф, секс, знайомства з відомими людьми, не почуватися погано, не почуватися мертвим.

— Якщо ми довго отримуємо тільки те, чого хочемо, то з часом починаємо наближатися до стану, коли ми отримуємо тільки те, чого не хочемо.

Наступного дня, заради минулих часів, я знову зіграв у гольф. Вийшло не так уже й погано: вісімнадцять лунок — вісімнадцять ударів. Вправності я не втратив. Потім я пообідав тим, що на сніданок, і повечеряв тим самим. Подивися відео перемоги «Лестера» 5:4 у фіналі, хоча з огляду на те, що я тепер знав, це було вже не те. Випив шоколаду з Бріджит, яка люб’язно зайшла в гості, згодом зайнявся сексом — але тільки з однією жінкою. Потім зітхнув і перевернувся, знаючи, що зранку замислюся над своїм рішенням.

Мені наснилося, що я прокинувся. Це найдавніший з усіх снів — і щойно він у мене був.

Розділ 3 має в своїй основі реальні справи, описані в книжці «Кримінальний суд і покарання тварин» Е. П. Еванса (1906). У першій частині розділу 5 фактаж і мову взято з лондонського перекладу 1818 року книжки Савіньї й Корреара «Оповідь про подорож до Сенеґалу»; друга частина багато в чому базується на винятковій роботі Лоренца Айтнера «Жеріко: життя і праця» ( Orbis , 1982). Третя частина розділу 7 бере фактаж із «Подорожі проклятих» Ґордона Томаса і Макса Морґана-Віттса ( Hodder , 1974). Дуже дякую Ребецці Джон за допомогу в підготовчій роботі; Аніті Брукнер і Говарду Годжкіну за те, що підівчили мене історії мистецтва; Ріку Чайлзу і Джею Мак-Інерні за перевірку моєї американської; докторові Джекі Девіс за хірургічну допомогу; Алану Говарду, Ґейлену Стросону і Редмонду О’Генлону; а також Герміоні Лі.

Дж. Б.

УДК 821.111

Б24

Жодну з частин цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва

Перекладено за виданням:

Barnes J. A History of the World in 10 1/2 Chapters: A Novel / Julian Barnes. — London : Vintage, 2009. — 320 p.

Переклад з англійської Ганни Яновської