Ахмед Рушди - Золотий дім

— Нехай собі говорить, що йому заманеться, — сказав він мені. — Знаєш, там у нього всі дроти переплутані, — він постукав пальцем по чолі, даючи зрозуміти, що має на увазі Петин мозок.

— Він — один із найрозумніших людей, яких я знаю, — переконано заперечив я.

Апу скривився.

— Це схибнутий розум, — відповів він. — Тому він не рахується. Я тут намагаюся розібратися зі схибнутим світом .

— Він дуже сильно старається, — не вгавав я. — Гіпнотерапія й таке всяке.

Апу лише махнув на це рукою.

— Гукни мене, коли він перестане звучати, як на чаюванні з божевільним капелюхом на голові. Гукни мене, коли йому набридне роль республіканського слона в порцеляновій крамниці.

Навіть більше, ніж велемовна ворожість до політичних поглядів Апу, стривожило мене п’яне оприявнення Петиної фобії щодо людей із нетрадиційною гендерною ідентичністю. Вона, схоже, також мала своє підґрунтя в сімейних справах. Із його різких формулювань, від повторення яких я тут стримаюся, було ясно, що перемир’я з самим собою, на яке він колись давно пішов, аби пробачити Д Ґолденові його ставлення до матері, було вже недійсним; а лють Петі знаходила свій вихід у пристрасній ворожості щодо братової дедалі більшої гендерної загубленості. Він почав кидатися в бік зведеного брата такими емоційно маркованими словами, як неприродний, збоченець і хворий . Якимось чином він довідався про ту пополудневу ситуацію в гардеробній Василіси, і її співучасть в експериментах Д з іншістю спонукала його розширити словесну агресію також на неї. Ця частина його гніву зосередилася на немовляті. Я знову почав хвилюватися за безпеку ненародженого малюка.

Гіпноз нарешті почав діяти. У «конверсійних» кроках пана Летта, гіпнотерапевта зі стрижкою під пажа, з’явилася якась нова пружність.

— Як справи? — запитав я, коли він виходив з дому після одного сеансу, і у припливі завзяття він видав:

— Дуже добре, дьякую. Я не сумнівався, шчо це подіє. Трошки це мало потривати. Я в таких ситуаціях стосую власну методольогію, я її називаю «Особисто запрограмована сила», скорочено ОЗС. Це просто питання того, шчоб працьювати з пацієнтом помалєньку, шчоб поволі збільшувати його упевненіст у собі — я це люблю називати самоактуалізацією. Кожен крок на дорозі ОЗС збільшуватиме його віру в себе. Ми вже далеко зайшли. Так, однозначно. Усе складається чудово. Питання в тому, шчоб дати вашому другу якийсь намацальний доказ, який він сам зможе потім повторювати, — доказ того, шчо він може контролювати свої розумові процеси. Відповідати за свої фізичні й емоційні реакції. Коли він переконається, шчо це йому до снаги, він здобуде певність, шчо зможе контролювати свій досвід у зовнішньому світі. Крок за кроком. Як книжка пише. А я йому даю здатність обирати, як він хоче реагувати на людей навколо й те, що може трапитисья тепер або в майбутньому у всіх можливих ситуаціях. Я налаштований дуже оптимістично. Бувайте.

У рамках цього процесу перейняття контролю Петя вивчав структури того, що назвав «зачаклованими місцями» — окультної пентаграми та юдейського ерува. Якщо йому вдалося сприйняти приватний острів біля Маямі як одне з таких місць, а як інше — обгороджену ділянку Юби Туур на північ від міста, де трапився сумнозвісний епізод, значить, він міг творити такі місця для себе. Ось завдяки чому йому спало на думку крейдяне коло навколо Мангеттена. Він обійде весь острів і сам накреслить це коло. Він зробить це без сторонньої допомоги, а для зміцнення сили кола розсипатиме по порозі часник. Щоб полегшити завдання подолання страху, він одягне дуже темні захисні окуляри й балахон із каптуром. Також він слухатиме музику в шумозахисних навушниках і питиме багато води. Ніхто за нього цього не зробить. Він мусить виконати це сам.

Гіпнотерапевт Летт схвалив і підтримав цей план, запропонувавши, що сам купить крейду й часник. Нерон Ґолден, однак, занепокоївся й виконав кілька телефонних дзвінків.

Призначений день зайнявся гарячий і вологий, у небі не було ані хмаринки. Петроній Ґолден спустився з кімнати блакитного світла, одягнений так, як пообіцяв, із виразом похмурої рішучості ефіопського марафонця на обличчі. Мюррей Летт чекав на нього біля вхідних дверей і перед тим, як Петя ступив на вулицю, спробував нагадати йому, наскільки далеко він просунувся, перераховуючи всі його успіхи на пальцях.

— Тепер пам’ятай. Значно вишча впевненість у собі! Набагато крашча сфокусованість і концентрація! Величезний прогрес у самоконтролі й вірі в себе! Ефективніше управління стресом! Ефективніше опанування гніву! Значне просування вперед у напрямку контролю імпульсивності! Ти можеш це зробити.