Ахмед Рушди - Золотий дім

Ґолдени, коли ще носили своє покинуте справжнє прізвище, жили в найпрестижнішому районі міста, у закритому житловому комплексі на найбільш ексклюзивному пагорбі, у просторому сучасному будинку, що височів над резиденціями в стилі ар-деко, вишикуваними над затокою Бек-Бей, до котрої щовечора пірнало сторч головою червоне сонце. Можемо уявити їх там — старого, що тоді не був ще таким старим, та його синів, також молодших: великого геніального неповороткого агорафобічного незграбу-первістка, середнього — з його нічними втечами та портретами людей із найвищого суспільства, та наймолодшого хлопця, в якому ховалась темрява й сум’яття; і схоже на те, що старий упродовж багатьох років заохочував їх до гри в називання себе античними іменами — так само, як від раннього віку він наставляв їх, що вони не звичайні люди, а цезарі, боги. В арабів і персів римські імператори, а пізніше візантійські монархи, були відомі як Кайсар-і-Рум, римські кесарі. А якщо Рим звався Румом, то вони, королі східного Риму, були Румі. Це привело їх до студій над творчістю містика й мудреця Румі, відомого як Джалаледдін Балхі, чиїми цитатами батько з синами перекидалися, мов тенісними м’ячиками: те, чого ти шукаєш, шукає тебе; ти Всесвіт у безпам’ятному танці; оточи себе злою славою; розгортай власний міф; продай свій розум і купи сум’яття; підпали своє життя й шукай тих, хто роздуватиме полум’я і якщо прагнеш зцілитися, дозволь собі занедужати — аж доки ці лікувальні мудрості так їм не обридли, що вони взялися для сміху вигадувати власні: якщо хочеш бути багатим, стань бідним; якщо хтось тебе шукає — це той, кого шукаєш ти; якщо хочеш стати правильно, стань на голові.

Пізніше вони перестали бути Румі й зробилися латинізованими Юліями, синами Цезаря, що самі були або мали стати Цезарями. Це був старовинний рід, який нібито міг простежити свій родовід аж до Александра Великого — котрий, як стверджував Плутарх, був сином самого Зевса, — тож були щонайменше рівнею Юліям-Клавдіям, котрі виводили свою генезу від Юла, сина праведного Енея, троянського принца, а тим самим від Енеєвої матері, богині Венери. Що стосується слова «Цезар», воно мало принаймні чотири варіанти походження. Чи перший Цезар убив caesai , як мавританці називали слона? Чи мав він на голові густе волосся — caesaries ? Чи мав сірі очі, oculis caesiis ? Чи його ім’я походить від дієслова caedere , розтинати, оскільки народився він шляхом кесаревого розтину ?

— Очі в мене не сірі, а мати народила мене природним шляхом, — сказав старий. — І моє волосся, хоч нікуди не поділося, поріділо, і я не вбив жодного слона. До дідька першого Цезаря. Я волію бути Нероном, останнім із них.

— А ми тоді хто? — запитав середній син.

— Ви — мої сини, — відповів, знизавши плечима, патріарх. — Виберіть собі свої імена.

Згодом, коли надійшла пора виїжджати, вони виявили, що старий звелів зробити для них подорожні документи на їхні нові імена, і не здивувалися. Це був чоловік, який вирішував усі питання.

А ось, немов на старовинній світлині, дружина старого — невелика сумна жінка з сивуватим волоссям, зібраним у неохайний кок, і пам’яттю про самокалічення в очах. Цезарева дружина: зобов’язана бути поза підозрою, еге ж, але й приречена на найгіршу роботу в світі.

Увечері 26 листопада щось трапилось у великому домі — якась суперечка між Цезарем і його дружиною, тож вона викликала водія з «мерседесом» і в сум’ятті залишила будинок, вирушивши шукати заспокоєння серед друзів, і таким от чином опинилася в «Надморській вітальні» готелю, оточеного загальною любов’ю, і саме їла сендвічі з огірком і запивала щедро підсолодженим свіжим лаймовим соком, коли всередину увірвалися бойовики, що весело гиготіли під впливом галюцинацій, шалено обертаючи очима в оточенні психоделічних уявних птахів, що пурхали в них над головами, і розпочали вбивчу стрілянину.

І звичайно, що цією країною була Індія, а містом, певна річ, Бомбей, а будинок, звісно ж, був розташований у фешенебельному кварталі Валкешвар на Малабарському пагорбі, і так, звісно ж, ідеться про напад ісламських терористів з Пакистану, організований угрупованням Лашкар-е-Тайба, «Армією правовірних»: спершу на залізничний вокзал, раніше відомий під назвою Термінал Вікторії, або ж Ві-Ті, а сьогодні, як і все інше в Бомбеї/Мумбаї, перейменований на честь героїчного повелителя маратхів Шиваджі, а потім на кав’ярню «Леопольд» у Колабі, готель «Оберон Трайдент», кінотеатр «Метро», лікарню «Кама-енд-Алблесс», Єврейський хабадський центр та готель «Тадж-Магал Палас-енд-Тауер». І, звичайно, — після трьох днів облоги й боїв мати двох старших хлопців Ґолденів (про матір наймолодшого сина скажемо більше згодом) виявилася однією з загиблих.