Ахмед Рушди - Золотий дім

З якого дива Короткопалий ішов на такий ризик і повертався? Навіщо Замзама послав його? Ці думки займали Нерона до пізнього вечора, а о другій годині ночі він отримав відповідь, бо вперше за півтора десятка років його мобільний задзвонив у зашифрованій послідовності, що означала клопоти. Три дзвінки, перерва, один дзвінок, перерва, два дзвінки, перерва, за четвертим разом прийняти дзвінок. Так, мовив він. Голос Короткопалого в його вусі був, немов кігті диявола, що затягували в прірву. Ще один раз, сказав Короткопалий. Востаннє.

Західний округ Індійської берегової охорони був поділений на п’ять районів. Другий район, штаб якого містився в Мумбаї, нараховував три бази уздовж узбережжя: у Муруд-Джанджирі, Ратнагірі й Дагану. Кожна база мала в розпорядженні якусь кількість патрульних суден, що несли охорону вздовж берега й у відкритому морі, швидких і надшвидких патрульних суден і менших, ще швидших патрульних катерів і катерів-перехоплювачів. А ще — вертольоти й спостережні літаки. Але море широке і, при належній організації, якусь визначену ділянку можна було залишити без нагляду. Валіз для такої операції потрібно було чимало.

Що там цього разу.

Не питай. Просто підготуй, що треба.

А якщо я відмовлюся.

Не відмовляйся. У Дона підупало здоров’я. Сусіди не надто гостинні. Він дуже обмежений у своїх діях, фінанси вичерпуються. Він вважає, що часу в нього лишилося небагато. Він хоче здійснити цей останній великий чин. Він не має вибору. Сусіди наполягають. Є загроза вигнання.

П’ятнадцять років минуло. Я вже давно вийшов із гри.

Прошу до готелю «Каліфорнія».

Я в це не входжу.

Не відмовляйся. Прошу тебе по-доброму. Кажу тобі: будь ласкавий. Будь ласка: не відмовляйся.

Розумію.

23 листопада 2008 року десятеро бойовиків, озброєних автоматичною зброєю й ручними гранатами, випливли човном із ворожої сусідньої країни. У рюкзаках вони везли боєприпаси й важкі наркотики: кокаїн, стероїди, ЛСД, а також шприци. На своєму шляху вони захопили траулер, покинули свій човен, перетягнувши на борт траулера дві шлюпки, і вказали капітанові, куди він має пливти. Наблизившись до берега, вони вбили капітана й пересіли до шлюпок. Пізніше ніхто не міг зрозуміти, чому берегова охорона не помітила й не перехопила їх. Вважалося, що узбережжя перебуває під надійною охороною, але тієї ночі щось пішло не так. Коли шлюпки прибилися до берега 26 листопада, бойовики розділилися на малі групи й пробралися до обраних цілей: залізничного вокзалу, лікарні, кінотеатру, єврейського центру, популярного кафе й двох п’ятизіркових готелів. Одним із них був «Тадж-Магал Палас-енд-Тауер», де в надморській вітальні після сварки з чоловіком сиділа Неронова дружина, їла сендвічі з огірком і скаржилася подругам на свій шлюб.

Я нічого не можу сказати, мовила Рія.

Не говори.

Ви допомогли потрапити в місто бойовикам, які вбили вашу дружину.

Не треба нічого казати.

А потім ви втекли. Ви й ваші сини.

Треба ще щось додати. Після тих подій тіло гангстера Короткопалого було знайдене викинутим на якійсь вулиці в Донґрі. Він був заколотий ударами короткого ножа в горло. Його колишні компаньйони Довбешка й Дрібноногий розлютилися через замах, який знову поставив під загрозу «Компанію» та її діяльність. Це було їхнє повідомлення Замзамі Аланкару. Пізніше жертвою їхнього гніву став Апу. Вони вислали повідомлення мені. У ньому говорилося: ми знаємо, що ти до цього доклався, і ось наша відповідь. Це імена, які прийде мені сказати той чоловік, Мастан. Я їх уже знаю.

Тож ви відповідальний за смерть не тільки жінки, але й сина.

Усе, що я робив, я робив, щоб урятувати їм життя. Я вчинив усупереч собі, щоб захистити їх. Я король свого дому, але став прислужником. Пральником. Дгобі. Але ти правду кажеш. Я не зумів. Ти звинувачуєш мене, і я справді завинив, і доля покарала мене, забравши моїх дітей. Одна дитина загинула від рук моїх ворогів, друга — сама наклала на себе руки, одна від рук божевільного, але всі троє — моє покарання й мій вічний тягар, так, і їхні матері також. Життя дало мені урок, і я його засвоїв. На моїх плечах — тягар мертвих тіл моїх дітей і їхніх матерів, і цей тягар тягне мене до землі. Ти бачиш, доню, який я розчавлений — наче тарган під каблуком долі. Бачиш, який я розчавлений. І тепер ти знаєш усе.

І що мені тепер робити, коли я все дізналася?

З твого боку непотрібні жодні дії. Сьогодні вранці, рівно о дев’ятій, до мене на чай приходить ангел смерті.