Ахмед Рушди - Золотий дім

Треба розповісти ще про дві події, які розділяють п’ятнадцять років. 1993, 2008. Ось ці дати.

У грудні 1992 року Нерон знову був із Замзамою на борту «Кіплінга». Якраз перед цим індуські активісти зруйнували в Айодг’ї на півночі країни мечеть, зведену засновником династії Моголів імператором Бабуром, стверджуючи, що вона стояла на міфічному місці народження Господа Рами — сьомої аватари, або ж втілення, Вішну. У Мумбаї вибухнули заворушення. Спершу збунтувалися мусульмани, потім вірні послідовники курсу індуїстської екстремістської партії «Шив сена» заатакували їх у відповідь, а поліція, сказав Замзама, була явно упереджена, явно на боці «Шив сени» і «проти нас». Заворушення вже згасали, але гнів Замзами кипів, як вулкан, і не знав меж.

Остання крапля, волав він до Нерона. Чаша переповнилася, й тепер її треба спорожнити до дна.

Втручатися в ці справи — не наймудріше рішення. Зосередься на своїх міцних сторонах. Бізнес процвітає.

Це не питання мудрості. Це питання необхідності. Зруйнувати священну мечеть через те, що там, за чутками, народилася вигадана істота — ось що справді немудро .

Вони не вважають його вигаданим.

Вони помиляються.

Аланкар мав укладені контракти із зацікавленими людьми з сусідньої країни. Сусіди були переконані, що треба вжити заходів.

Тут придумали один план, повідомив Аланкар. Із сусідньої країни відправлять великий вантаж зброї, боєприпасів і гексогену, який дійде морем до Конканського узбережжя в перший тиждень січня. Його вивантажать у Діґі. Тобі треба буде підготувати валізи для берегової охорони, щоб у воді залишили коридор, яким вантаж на катерах переправлять на берег.

Я, Замзамо? Я в такі справи не мішаюся. Політика? Ні, ні і ще раз ні. Ти не можеш цього від мене вимагати.

Так, так і ще раз так. У тебе надійно укріплений дім, правда ж? Я бачив: автоматизовані металеві ворота, системи сигналізації, охоронці. Твої близькі мусять почуватися там у безпеці. Вони справді почуваються в безпеці? Повинні. А вони часом виходять назовні? Ясно, вони ж мумбайці. Живуть на повну котушку. Щаслива сімейка. Мої тобі вітання.

Ми з тобою давні партнери. Ти не повинен так зі мною говорити.

Ти досягнув такого успіху, такого багатства, молодчина. Яке було б нещастя, якби твої робітники застрайкували. Яке було б нещастя, якби випадково зайнялася пожежа.

Що ж, я не маю іншого вибору, як за це взятися. Домовилися, все буде зроблено.

А ще через кілька тижнів буде наступний вантаж, тим разом у Шехаді. Процедура та сама.

План сусідів вимагав точної послідовності дій. Спочатку мали йти вбивства. У Донґрі, колишній вотчині Татуся Джиоті, якого викурили з міста, побивши пляшками з-під лимонаду, жила громада робітників, що звалися матаді — тобто носіїв, які тягали вантажі на голові. Вони були безхатьками й добратися до них було нескладно. Якусь кількість цих носіїв планувалося запопасти й відправити на той світ, перерізавши їм горлянки маленькими ножами, щоб створити видимість ритуального вбивства. У Донґрі панувала релігійна напруга, і в сусідній країні були переконані, що ритуальні вбивства викличуть масові протести. Суперники були добре організовані й мали підтримку поліції, але мусили зустрітися з потужним озброєним опором. Зброя мала зберігатися в найгарячіших точках. У хід мали піти гранати й вибухові пристрої. Планувалося, що це спровокує до спротиву ще більші маси людей, проти яких повинна була піти в хід автоматична зброя і ще більше вибухівки. Розпалене вогнище пошириться по всій країні, і сусіди від цього втішаться, адже тих поганців нарешті провчать як слід.

Дасть Бог, сказав Замзама, ми дамо цим гнидам прикурити.

Це був останній раз, коли Нерон ступив на борт «Кіплінга». Був уже час сходити на берег, але бос «З-Компанії» мав йому сказати ще щось на прощання. Ми з тобою, мовив він, певно, ніколи вже не зустрінемося. Після того, що станеться, я не зможу вже залишитися в цій країні. У тебе краще становище. Я завжди відповідально ставився до тебе, і ти розумієш, що між нами є довгий ланцюжок проміжних ланок, і в тебе стовідсоткова можливість заперечити свою причетність, тому, думаю, ти спокійно можеш лишитися на місці зі своєю жінкою, своєю сім’єю. Але, можливо, на всяк випадок, тобі не зайвим було б розробити стратегію відходу.

Замзама мав рацію. Вони дійсно ніколи більше не зустрілися. І щодо стратегії відходу він також не помилявся.

Події 12 березня 1993 року широко висвітлювалися, тому не буде потреби вдаватися в подробиці. Вибухові пристрої в автомобілях і скутерах. Вибуховий пристрій у підвалі Фондової біржі. Три базари, три готелі, аеропорт, кінотеатр, паспортний стіл, бубух, бубух, бубух. Навіть рибальське поселення Магім, бубух. Заміноване таксі під Брамою до Індії, бубух, що пиздець.