Антон Мухарский - I am not Russia - неполіткоректний антифеміністичний чоловічий роман

Відразу по тих словах на трибуну дійсно видерлась справжня мавпа з пачкою паперів у руках.

— Вітаю вас, шановні мавпуни! — неочікувано гостро почала мавпа свою промову, але зал був готовий до цього жарту, бо відповів на її вітання щирими оплесками. — Можливо, моя промова буде не настільки насиченою концептами глобалістичних стратегій тотального контролю над людством, але може бути вам корисною з погляду нових технік заволодіння людськими душами в сучасному світі.

На сьогодні найвища концентрація повноцінних людських монад спостерігається у країнах Східної Європи, до яких ми отримали відкритий доступ зовсім нещодавно. Саме з цієї території було обрано об’єкт, що, на думку експертної комісії, найбільше відповідав необхідним заданим параметрам: чоловік класичної європейської зовнішності, християнин, гетеросексуальний, національно свідомий, бажано вільної творчої професії, зі знанням англійської мови, без шкідливих звичок та судимостей.

Усім цим критеріям на території колишнього СРСР відповідало лише сто тридцять п’ять осіб, яких ми почали розглядати як потенційних кандидатів, більша половина з яких не змогла подолати суворі вимоги отримання британської візи. У підсумку з-поміж усіх кандидатів переміг актор Київського національного театру імені Лесі Українки Орест Капітанський (на екрані спалахує моє фото в образі Раскольнікова).

І зараз я ознайомлю вас з деякими деталями операції HOHOL (Гоголь), керівником якої був ваш покірний слуга.

Базове завдання операції полягало в тому, аби доправити об’єкт з кодовим ім’ям «Хохол» до Единбурга у складі трупи київського театру «Золоті ворота».

Із самого початку ми зіштовхнулися з наявністю в складі трупи театру прихованих контрагентів, метою яких було зірвати наші плани по вивченню загадкової для євроатлантичної цивілізації «слов’янської душі» та оволодінню нею.

Серед цих контрагентів особливо хочеться виокремити пана на прізвисько «Побєда» (на екрані постало зображення Микитича у футболці «Бурєвєстнік») . Саме завдяки його втручанню, трупу ледь не завернули в Україну ще під час перетину польсько-німецького кордону.

Зрозумівши, що «Хохол» знаходиться під опікою ворожих сил, ми вирішили перевірити їхні можливості за допомогою тактичного плану «Чортополох», під час якого об’єктом було вжито досить високу дозу психотропних речовин, підмішаних у дорогий сорт віскі. Але тоді його врятувала питомо східнослов’янська звичка мішати пиво з міцним алкоголем. У підсумку «Хохол» виблював увесь віскі і ми вимушено ввели в дію запасний план за участі агента «Пенсіонерка» (на екрані постало фото міс Космо). Саме їй вдалося намастити голову об’єкта нашою новою розробкою — ребрендованим кремом «Старічок», що викликає яскраві галюцинації у стані глибокого сну. Основним завданням було приспати об’єкт з метою усічення людської голови за п’ять хвилин до сходу сонця, що, згідно з магічним ритуалом друїдів, дозволяє одразу доправити душу покійника в пекло.

У процесі цієї частини експерименту було доведено, що «Хохол» має астральний зв’язок із так званим агентом «Наставником», який за допомогою свого посланця агента «Гебо», зламав наші плани.

Після цього провалу ми відмовилися від будь-яких дій із фізичного знищення об’єкта, запустивши операцію під назвою «Столична», що й принесла нам блискучий результат, про який я розповім трохи згодом.

Я відчував, як по моїй спині струмками стікає холодний піт. Немов безодня розверзалася під ногами з кожним словом, що його промовляла мавпа. Виявляється, весь цей час я і мої колеги були лише іграшками в руках демонічних сил, які втілювали грандіозний у своїй зухвалості задум нашого духовного, а може, і фізичного знищення.

Тим часом мавпа продовжувала:

— Паралельно з операцією «Столична» ми запустили стратегічний план «Тарас Бульба». У результаті його втілення ми мали б українську зірку світового масштабу, абсолютно підконтрольну нам. Зірку, на сяйво якої зліталися би ще сотні і тисячі східнослов’янських душ, мріючи повторити цей успіх.

Але «Хохол» цілком свідомо відмовився від подібної пропозиції. Це просто неймовірно, чи не так? Іноді мені здавалося, що то він грає з нами, а не ми з ним. Взяти хоча б випадок, коли він представився нашим агентам «шведом», абсолютно збивши їх з пантелику (на екрані запалилося фото, де я в козацькому костюмі рахую грошики на газоні, а поруч двійко поліцейських).