Антон Мухарский - I am not Russia - неполіткоректний антифеміністичний чоловічий роман

Напівтемний зал на п’ятсот місць був заповнений наполовину. Праворуч і трохи нижче від мене розташувалася ціла родина гномів з товстою Білосніжкою. Ліворуч через прохід ку-клус-кланівці, які зворушливо зайняли місця в останньому ряду, аби своїми високими ковпаками не перекривати іншим глядачам вид на яскраво освітлену сцену, посередині якої стояв дуже модний та дорогий на ті часи рідкокристалічний екран.

На екрані в режимі слайд-шоу демонструвалися світлини цьогорічного Единбурзького фестивалю. Поруч зі сценою на невисокому подіумі вищилась ораторська трибуна, з якої виступав лисий, очкастий доповідач у класичному чорному костюмі, що нудним голосом зачитував сухі статистичні дані:

— За час проведення фестивалю сталося двадцять вісім самогубств. Загальна кількість інфікованих СНІДом тільки за офіційними даними зросла на тринадцять відсотків і складає триста п’ятдесят три особи, а кількість юнаків, що вперше вступили в гомосексуальний зв’язок збільшилася на цілих сорок шість відсотків і склала сто тридцять п’ять осіб упродовж трьох фестивальних тижнів і цей факт не може не надихати. (Оплески в залі.) Наостанок хочеться зауважити, що кількість розбійних нападів та випадків побутового хуліганства у цей період зменшилася настільки, що можна гордо казати: Единбурзький фестиваль — найбезпечніший фестиваль світу. (Тривалі бурхливі оплески.) Користуючись нагодою, хочу висловити глибоку подяку організаторам та спонсорам фестивалю та запросити на цю трибуну людину, без якої це свято не мало би того успіху і масштабу, який воно має на сьогодні. Зустрічайте, засновник та почесний голова фонду «Вільний вибір» Джошуа Шорош! (Овація в залі.)

На трибуну піднявся худорлявий чоловік, вдягнений у дуже стильну польову форму СС. Оце так приколовся чувак!

— Вітаю вас, дорогі друзі, на сорок дев’ятій Edinburgh primate cosmo party, — почав Шорош, коли оплески поволі вщухли. — Передусім я також хочу висловити слова подяки начальнику кримінальної поліції Шотландії пану Метью Макгрегору за його прекрасну доповідь, що вразила нас своїми результатами. (Оплески в залі.) Також я дуже радий, що в залі присутні як мої старі друзі і соратники, так і нові члени нашої елітної родини — зокрема Чарльз Саатчі, якому я також хочу подякувати і за неоціненний внесок у долучення потужних митців та інтелектуалів до нашої досить закритої спільноти. (Оплески в залі.)

У своїй сьогоднішній промові я спробую окреслити деякі стратегічні напрямки діяльності нашої організації в рамках найближчих двадцяти років. І присвячено цю промову, як не дивно, буде оцим двом сумочкам Луї Віттон. (Помічники виносять і ставлять на сцені перед екраном дві однакові класичні сумочки відомої французької фірми.) Одну з них вироблено в легендарному паризькому ательє. Іншу — в китайській провінції Сіань. Роздрібна ціна оригіналу у фірмових бутиках Луї Віттон сягає двох тисяч фунтів, в той час як середня відпускна ціна на готову продукцію «Made in China», навіть з урахуванням китайського експортного мита, складає від трьох до чотирьох доларів США. На ринку в Шанхаї подібний Луї Віттон продається в середньому по десять доларів за одиницю.

Тема моєї сьогоднішньої промови має назву «Фейкові люди і речі в сучасному світі».

У своїх попередніх промовах я неодноразово відштовхувався від теорії Готфріда Вільгельма Лейбніца, який науково обґрунтовував факт обмеженої кількості людських монад у Всесвіті чия кількість не перевищує один мільярд. Саме стільки людей, наділених душами, може існувати на Землі, в той час як інші — лише баластна біомаса. Сьогодні маємо на планеті понад чотири мільярди фейкових людей. Вони — наче та китайська сумочка Луї Віттон, яку непосвяченому оку не відрізнити від оригіналу. І якщо з сумочками ви розберетесь досить вправно, потримавши їх у руках, відчувши різницю в матеріалах, якості фурнітури, то відрізнити людину-підробку від безпосередньо Людини інколи дуже важко.

Справжня Людина відрізняється від людини-підробки постійним і сталим потягом до самопізнання і самовдосконалення через творчість, самоосвіту та самообмеження. В той час як базові цінності фейкової людини майже стовідсотково лежать у площині задоволення матеріальних та грубих чуттєвих потреб. Справжні Люди здебільшого індивідуалісти і самітники. Людина-фейк — завжди масова. Але наше завдання поселити в душі справжньої Людини сумнів і розгубленість. Деморалізувати та позбавити її життєвих орієнтирів, аби вона все частіше і сталіше ідентифікувала себе з людиною-фейком, втрачаючи розуміння цінності власної душі.