Любко Дереш - Спустошення

«Уже нічого, — сказав Слава. — Якщо можеш — випий горілки і з’їж чогось жирного. Якщо не можеш — здавайся в лікарню. Якщо не можеш і цього — ну, тоді старайся просто діяти бездоганно, ким би ти себе вже на цей момент не вважав».

Гнат підійшов до роботи з «Сомою» більш ніж відповідально. Які потаємні думки він при цьому виношував і чи мали вони відношення до його міжпланетних комунікацій, було не ясно — було ясно лиш те, що появу «Соми» він щиро вітає і збирається захищати просування психотехнологій на ринок до останнього свого подиху.

Доповідь Гната відзначалася фундаментальністю. Він почав із розмірковувань про те, що у разі виникнення нового ринку потрібно буде подбати про нормативне закріп­лення їхньої діяльності в межах чинного законодавства. Як мінімум, Гнат пропонував зробити Україну офшором для психотехнічних досліджень, якими в Україні могли б займатися компанії з усього світу. А це означало дати юридичні визначення речам, які до цього ніколи у Верховній Раді не звучали й не проговорювалися. Так, Гнат ознайомив їх із проектами двох принципових юридичних актів — майбутнього Закону України «Про свідомість» і Закону України «Про психотехніки і розробку ресурсів свідомості». Закон України «Про єдиний реєстр активізованих зон свідомості» і його доповнення у першій редакції — «Про активізацію і реєстрацію пробуджених зон свідомості» — викликав особливий інтерес, оскільки передбачав складання державного кадастру пробуджених зон свідомості. Увінчував цей пакет документів найголовніший для «Соми» законодавчий акт — Закон України «Про психотехнологічні корпорації», який давав корпораціям можливість займатися своїми розробками вільно і відповідально, хоч що це означало б для ситуації з психотехнологіями. Сфера охоплення цих законів була такою широкою, що враховувала найнесподіваніші інновації в межах дослідження свідомості — зокрема й використання ресурсів свідомості не лише людини, а й інших форм життя, чим їх укладач ніби натякав на те, що крім землян, за якийсь час психотехнології в Україні розроблятимуть, можливо, й наші невидимі восьминогі друзі з Венери.

— Ми також беремо до уваги, що для подальшої законотворчої діяльності потрібно буде використовувати уже створені на той момент психоінженерні мови, щоб адекватно описувати зони свідомості, які будуть вноситися у Державний кадастр пробуджених зон свідомості.

— Я понял, — озвався Віктор і сплеснув руками. — Там при Верховной Раде тоже будут нехило долбить, чтобы читать наши иероглифы!

Доповідь Слави, на відміну від строгого, сухого Гната, була переповнена метафорами, образами і жартами. Йому приносило задоволення смішити інших і зал то вибухав реготом, то знову прислухався до Славиних пропозицій. Однією з вибухових реплік стала пропозиція підготувати армію, як він висловився, «маленьких українських тімоті лірі», що «литимуть воду на млин революції свідомості». Підшуковувати «маленьких тімоті лірі» планувалося в середовищі викладачів і аспірантів на філософських факультетах. Як відомо, ця категорія була оплачуваною в системі української освіти найменше, а відтак, знайти з нею діалог на основі фінансової підтримки не склало би труднощів.

Остання пропозиція Слави всім здалася найрозсудливішою. Він пропонував провести великий конгрес когнітивних дисциплін, куди можна було б запросити всіх, хто працює у даній сфері — від нейрокомп’ютерних досліджень і робототехніків до спеціалістів з гіпнозу і курсів швидкочитання, і в такий спосіб почати проштовхування своєї ідеологічної платформи.

— Що ти скажеш? — Карманов, підіймаючись із крісла з напівлежачого положення у сидяче й подивився на Федора.

— Думаю, що Слава взяв нас усіх за яйця, — озвався Федір. — Це те, що мав би придумати я.

— Ти вже робив такі великі проекти? — спитав Карманов у Слави.

— Я? Ні... я робив невеликі, на Гогольфесті...

— Тоді ви запускатимете це разом із Могилою. Федоре, я хочу, щоб ти особисто був відповідальний за цей проект. Попрацюйте зі Славою над концепцією, щоб до завтра вона була чітко сформульована. Це шикарний спосіб зібрати всіх, хто щось робить у цій індустрії. Я вже йду писати листа Осі Айзеку. Ось хто нам допоможе у цьому.

Опісля невеличкої перерви на каву Федір зі Славою усамітнилися в особливому «блакитному» куті їхнього офісу, куди зазвичай відправлялися для продуктивного обдумування, і почали накидувати ідеї щодо майбутнього симпозіуму.