Яна Дубинянская - Ода до радості (збірник)

Здесь есть возможность читать онлайн «Яна Дубинянская - Ода до радості (збірник)» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2014, ISBN: 2014, Издательство: Array Литагент «Клуб семейного досуга», Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Ода до радості (збірник): краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Ода до радості (збірник)»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Одного разу десять відомих авторів – Люко Дашвар (Херсон), Володимир Лис (Луцьк), Сергій Жадан (Харків), Галина Вдовиченко (Львів), Макс Кідрук (Рівне), Лариса Денисенко (Київ), Ірен Роздобудько (Донецьк), Олександр Гаврош (Ужгород), Євген Положій (Суми) та Яна Дубинянська (Крим) – вирішили поділитися своїм рецептом радості. А радість буває різна: легка, як вітерець, або з присмаком смутку, тепла й тиха чи сонячно яскрава – обирайте свою.

Ода до радості (збірник) — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Ода до радості (збірник)», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

То що змінилося за сім років? Центр інформації та документації НАТО в Україні залишився на тому ж місці, по вулиці Мельникова, 42, у приміщенні колишньої ВПШ (Вищої партійної школи) при ЦК КПУ, поруч із Інститутом міжнародних відносин і Інститутом журналістики Національного університету імені Тараса Шевченка та президентською Академією підготовки і перепідготовки кадрів управління. У Центрі довелося зустріти волинянина – Джона Карвацького. За ці сім років він встиг попрацювати у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі, у США, але знову потягло в Україну, де його корені, і він вдруге став працювати, як і сім років тому, в Києві.

– Що змінилося за ці сім років? – перепитує Джон, якого в Києві досі багато хто називає просто і зрозуміло – Іван. – Наш Центр провів безліч акцій – зустрічей, семінарів, а паперів надав – сотні тонн. А коли я приїжджаю до Торчина, де живуть мої рідні, то мене вже не питають, як колись, коли ж НАТО нападе і завоює Україну, а питають, коли нарешті Україна приєднається до НАТО. За цей час, як бачите, офіс НАТО у Києві не розширився, але тепер у нас у сотні раз контактів більше, ніж у червні 1997 року, коли ми тут тільки обживалися. У нас з’явилися тисячі друзів. Найбільший же інтерес, як не дивно, скажімо, у Верховній Раді, до нас за ці роки проявляли депутати лівого спрямування.

Два червні: у Брюсселі

Цього разу Брюссель зустрів задушливою спекою. Та на другий день ми жартували, що привезли похолодання, – пішов дощ, а в п’ятницю взагалі півдня лило мов з відра. Один із натівців у штаб-квартирі пожартував: «Чотири дні спеки для Брюсселя – занадто, ми вже почали хвилюватися, чи це не підступи терористів».

Жарти жартами, але привид міжнародного тероризму витає і над святая святих НАТО – її штаб-квартирою. При вході вже нема тієї благодушності, що сім років тому. Тоді хлопці-охоронці добродушно посміювалися: а, журналісти, зрозуміло, проходьте. Тепер же кожного перевірили металошукачем і обмацали руками, з кишень змусили виймати навіть монети і запальнички, перевірили жіночі сумочки й диктофони. Усі фотоапарати поклали у спеціальний кошик, бо тепер на території штаб-квартири категорично заборонено фотографувати. Дозволили вже при виході зафіксувати лише прапори і натівську символіку. І ще одна промовиста деталь. Минулого разу я писав про те, що коридорами штаб-квартири гасало безліч дітей працівників організації. Тепер дітей не було видно. Нам пояснили: про всяк випадок їх перебування тут заборонено. Ось такий справді всемогутній привид міжнародного тероризму!

Цілий день ми, група українських журналістів, спілкувалися з посадовцями НАТО. Західну Україну, окрім кореспондента «Волині», представляли Роман Гладиш із «Галичини» (Івано-Франківськ) і Дмитро Борисов із «Львівської газети». Окрім чотирьох киян, решта – журналісти з Одеси, Дніпропетровська, Харкова, Донецька, Сімферополя, Запоріжжя. І що цікаво – найбільше з регіонів був представлений Крим. Окрім Володимира Притули, до речі, родом із Нововолинська, який представляв «Світлицю», була знімальна група телепрограми «Волна» з Сімферополя, очолювана відомою з новин студії «1+1» Наталією Сафіхановою – цій групі було дозволено (як виявилося, на найвищому натівському рівні) пронести телеапаратуру і зробити сюжет із прес-центру НАТО. Головне – пропаганда НАТО в Криму?

Теми брифінгів і зустрічей для українських журналістів промовляли самі за себе: «Шлях до Стамбульського самміту», «Відносини України й НАТО», «Нові військові операції НАТО». З нами зустрілися головний координатор програм НАТО доктор Пітер Лунак, начальник відділу відносин з Україною та Росією управління політичних відносин та політики безпеки НАТО Пол Фритч, голова відділу країн-партнерів управління громадської дипломатії НАТО пані Моніка Тюфеллі-П’єреї, начальник відділу оперативного управління НАТО Ерик Сандал, речник (прес-секретар) генерального секретаря НАТО Роберт Пшел, два представники щойно прийнятих до НАТО Польщі й Угорщини – Марек Куберський і Золтан Рабай і, нарешті, заступник голови місії України при НАТО Михайло Оснач.

Усі вони щедро ділилися думками про альянс, який представляли, охоче відповідали на наші запитання. Але кожен попереджав: у жодному разі не наводити думку конкретного представника і не цитувати конкретного посадовця. Віднедавна преса може наводити думки щодо НАТО, його дій і планів лише двох осіб: генерального секретаря НАТО Яана де Хооп Схеффера і його прес-секретаря (речника) Роберта Пшела. Журналісти можуть вживати вислів «посадовець НАТО», «представник НАТО». Порушникам цього залізного правила загрожує позбавлення права будь-коли перебувати в НАТО і висвітлювати його акції, а посадовцям, яких процитували, – службові неприємності, аж до звільнення з посади. Не знаю, як у кого, а в мене такі суворості викликали неабияке здивування, і раптом я відчув протяг давніх часів «холодної війни».

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Ода до радості (збірник)»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Ода до радості (збірник)» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Яна Дубинянская - Проект «Миссури»
Яна Дубинянская
libcat.ru: книга без обложки
Яна Дубинянская
libcat.ru: книга без обложки
Яна Дубинянская
Яна Дубинянская - За горизонтом сна
Яна Дубинянская
libcat.ru: книга без обложки
Яна Дубинянская
libcat.ru: книга без обложки
Яна Дубинянская
libcat.ru: книга без обложки
Яна Дубинянская
libcat.ru: книга без обложки
Яна Дубинянская
libcat.ru: книга без обложки
Яна Дубинянская
Йоган Фрідріх Шиллер - Ода радості
Йоган Фрідріх Шиллер
Отзывы о книге «Ода до радості (збірник)»

Обсуждение, отзывы о книге «Ода до радості (збірник)» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x