Що таке сучасне НАТО?
Кілька разів було підкреслено: будь ласка, спростовуйте розповсюджену думку, що НАТО – це насамперед військова організація. Ні, це політична організація, яка має свої збройні сили. Військові виконують тільки накази політиків. Неодноразово підкреслювалося – і всемогутні США, і маленький Люксембург мають однакові права, всі рішення, як і раніше, приймаються тільки на основі консенсусу. Ініціатором створення НАТО, наголошувалося, були європейські країни, які хотіли законної присутності США в регіоні. А взагалі хрещеним батьком НАТО тут цілком серйозно називають Сталіна. Це ж бо його, мовляв, наміри завоювати Європу спричинили заходи колективної безпеки й утворення Північно-Атлантичного альянсу. Обговорювалося навіть питання про встановлення йому пам’ятника на території штаб-квартири.
У виступах неабияка увага приділялась миротворчим операціям у Боснії та Герцеговині й Косово. Всіляко рекламувалося, підкреслювалося, що вкрай необхідна теперішня операція НАТО в Афганістані. Особливий наголос робився на тому, що з Афганістану тепер найбільше на Європу розповсюджуються наркотики. Хоча посадовці НАТО й погоджувалися, що ця операція може затягтися на тривалий час. І, як виявилося, вона втягує дедалі більше сил альянсу. Не знаю, як у кого, а в мене складалося враження, що НАТО успішно наступає на старі радянські граблі.
Дуже багато часу чи не кожного з натівських посадовців приділялося виправданню «історичного рішення» минулого, празького саміту НАТО – про те, що знімаються територіальні обмеження на збройні втручання альянсу. Один із посадовців вжив навіть такий вислів: мовляв, НАТО має право застосовувати зброю проти неблагонадійних режимів. Я не стримався і зауважив, що це дуже нагадує радянський підхід і радянський пропагандистський штамп.
– Ну, може, це не зовсім точний вислів, – згодився високопоставлений посадовець. – Але ви знаєте, що існують режими, які несуть загрозу миру й безпеці багатьох країн. Їм треба подавати уроки. Інакше ми втратимо імідж найсильнішої і непереможної організації. Ми мусимо це доводити. Якщо наша операція в Афганістані не буде успішною, то там з’явиться ґрунт для діяльності екстремістських терористичних організацій, які можуть нанести удар по європейських країнах.
Запахло знайомою темою випереджувального, превентивного удару. Взагалі ж після цих спілкувань у Брюсселі в мене склалося враження, що нам намагалися вперто і цілеспрямовано нав’язати кілька думок. Перша – існування НАТО в його новій якості (присутність не лише в певній зоні, а й у тих точках світу, де це необхідно) вкрай потрібне, як раніше в нас мовилося, для всього прогресивного людства. Друга – нам абсолютно байдуже – любите ви НАТО чи ні, але ми хочемо, щоб ви сприйняли і полюбили нашу організацію такою, якою вона є, з усіма плюсами і можливими мінусами, бо інакшого НАТО нема й не буде. Третя – це не НАТО прагне до розширення, ми жили досі дуже й дуже непогано без усіляких там Польщі, Угорщини і країн Балтії. Але якщо вони дуже захотіли під наше крило, то ми їх і прийняли і тепер вони належать до нашої дружньої сім’ї. І головний натівський принцип – будь-яка загроза безпеці якоїсь із країн НАТО сприймається як загроза всьому альянсу з відповідними висновками – повною мірою поширюється на нових членів НАТО.
Чого чекати Україні?
І, нарешті, четверта думка – вступ до НАТО потрібен насамперед самій Україні, а для цього треба сповна відповідати стандартам цієї організації. Наголошувалося, що в Україні є значні досягнення на шляху демократизації суспільства. Але головне завдання, аби нам повною мірою повірили, – потрібно провести демократичні, прозорі вибори Президента. Кілька разів підкреслювалося – і у виступах посадовців, і у відповідях на запитання журналістів: керівництво НАТО не робить ставку на якогось конкретного кандидата, сприйме і визнає будь-який вибір народу. Але це справді повинен бути народний вибір, а самі вибори – чесними і демократичними.
Тут кореспондент «Волині» знову не стримався і запитав:
– А уявіть собі таку ситуацію – вибори пройшли, як ви кажете, не демократично, з порушеннями, але вже наступного дня проголошений переможець на виборах заявляє, що він хоче дружити з НАТО, що Україна готова вступити до цієї організації й надати свої війська для будь-якої миротворчої операції? Якою буде реакція керівництва НАТО?
Читать дальше