Юрий Андрухович - Коханці Юстиції

Здесь есть возможность читать онлайн «Юрий Андрухович - Коханці Юстиції» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Чернівці, Год выпуска: 2018, ISBN: 2018, Издательство: Меридіан Черновіц, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Коханці Юстиції: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Коханці Юстиції»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

«Коханці Юстиції» — паранормальний роман, у якому окремі життєписи з притаманною автору композиційно-стилістичною майстерністю об’єднуються в художню цілість і аж волають про восьми-з-половиною-серійну кінематографічну реалізацію. Родинно-побутові і політичні вбивства, зґвалтування і грабунки, розбещення малолітніх і загадкове відокремлення голови, ідейні зради і зради заради ідеї, закладені різним дияволам душі й не завжди справедливі, але часто жахливі покарання. Чого ще треба, щоб читач відчув себе благим і з насолодою усвідомив свою моральну перевагу над нещасними коханцями примхливої Юстиції? Та вже — за старою доброю традицією — й над автором, якому спало на думку увічнити таких пропащих істот.

Коханці Юстиції — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Коханці Юстиції», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Але я починав про Дзюню Стрончевську — схожу на північноамериканську вивірку дрібну сіру старушенцію з різкими смиканими гримасами. В рукаві вона мала звичку носити виплетену зі сірої вовни мишку, якою майстерно маніпулювала мов живою, щоразу ледь не до смерті лякаючи одних і тих самих продавчинь у привокзальному гастрономі. Її житло, а краще сказати, кубло відзначалося затхлою напівтемрявою та стосами польських ілюстрованих журналів усіх можливих перед— і післявоєнних епох. На журналах тут і там вилежувалися незліченні коти, хтозна чи й живі. Атмосферу тотального декадансу доповнював Фелюсь, дорослий син Дзюні. До нього я не підходив надто близько, бо навіть мені він здавався дивним.

Він переважно сліпав у своєму віддаленому закутку, дещо висолопивши язика і без перерви базґраючи в альбомах для малювання неправильної форми кулі, що насправді мали бути головами відомих політиків. У хвилини рідкісної довірливості він міг показати пані Ірені, де в нього де Ґолль, де Хрущов, а де Ґомулка. До мене він довіри не мав жодної — як і я до нього. Мені здавалося, що часом він потайки на мене витріщається, після чого довго не може повернутися до своїх неправильних політичних куль.

Додому я зазвичай приносив черговий оберемок позичених у Дзюні Стрончевської на вічне віддавання пожовклих журналів. Мамі це дуже не подобалось — як і загалом наші візити до Дзюні Стрончевської. Фелюся мама взагалі боялася, підсвідомо зчитуючи в ньому маніяка. Тому я мусив ховати всю ту макулатуру до спеціального закапелку за ліжком пані Ірени. Куди вона звідти зникала після чергового прибирання, я ніколи не дослідив. Більша частина журналів називалася «Пше-круй», і позаяк поляків у нас тоді любили дразнити пшеками, я пояснював одноліткам, які заходили в гості, що «Пшекруй» означає «Польський». Польський журнал «Польський». Чому б і ні — ми ж багато років поспіль передплачували український журнал «Україна».

Гортаючи ту давно зужиту періодику, я вряди-годи зависав над якимись ілюстраціями. Пригадую, наприклад, як мою увагу на досить тривалий час прикувала кольорова олеографія «Самійло Немирич та його розбійники викрадають бурмистра Уберовича в околицях Львова (Скнилівок, 23. VII. 1619 р.)». Най-сильніше враження справляла перекривлена від болю й зачудування фізія сивезного розпатланого старця з вибалушеними очима, що лежав униз животом, закинутий на коня впоперек і туго прив’язаний до сідла джгутами.

У ті часи книжки без ілюстрацій для мене ніби й не існували. Добре, що у книжковій шафі батьків переважали історичні та пригодницькі романи з багатьма ілюстраціями на цілу сторінку, а іноді й розворот. Розказані у книжках історії можна було домислювати за ілюстраціями, самих книжок не читаючи. Особлива шляхетність видавців полягала в поширеній натоді практиці підписування кожної ілюстрації відповідним шматочком тексту із сусідньої сторінки. В такий спосіб мені вистачало, сяк-так поскладавши докупи літери, прочитати, скажімо, «Кап виліз на стару чавунну гармату...», «Індіанці позносили хмиз до дверей і підпалили їх» або «Старий моряк замахав капелюхом і тричі крикнув “ура”» — й наступного дня в дитсадку я вже міг забивати баки своїм молочним однокашникам, начебто переказуючи їм романи Фенімора Купера.

6

Дитсадок, а відтак і школа — були й такі маршрути, ледь не щоденні. Але далі про них ні слова.

Ще були вечірні прогулянки до вокзального перону й назад — укотре насолодитися прибуттям та від’їздом 76-го потяга Варшава — Констанца. Деякі з його вагонів прямували до Бухареста, інші до Варни або Софії. Неможливість поїхати в один із зазначених на вагонних табличках пунктів викликала дивний тип ностальґії — за місцями, в яких ніколи не бував і не побуваєш. Приблизно про те саме співалося тоді з кожного приймача: «Снятся людям иногда // голубые города // у которых названия нет». (Епітет «голубые» тоді ще не набув головної своєї конотації.)

Ну а потім настало літо 1968-го й неминуча за ним осінь, коли до міста заїхав мандрівний цирк «Прага». Цирковий намет, як і весь обоз, було розбито приблизно там, де зазвичай це робили всі попередні трупи: неподалік парку, перед стадіоном. Чехословацькі циркачі послуговувалися смішною російською з дитячими інтонаціями. Вони виглядали трохи ображеними за те, що червона армія щойно так рішуче врятувала їх від підступної аґресії буржуїнів. Особливо біснувався клоун Франта, який у спеціальній пантомімі ніяк не міг зірвати з шиї яскраво-червону краватку, що, звиваючись у його пальцях, ніби тропічна гадина, здавалось, от-от його задушить. Коли він, смертельно посинілий, урешті звільнявся від неї, кинувши під ноги й затоптуючи в тирсу, оркестр ушкварював переможний туш. Місцеву публіку його номер радикально поділив на тих, які зривали боки від реготу й енергійно аплодували, та інших. Інші обурювалися. На їхню думку, чехословацькі артисти відплачували нам за всі наші визволення дикою невдячністю. Мене натомість у всьому тому цирку приваблювала передусім цукрова вата, нічим не гірша за справжню, з празького парку імені Фучіка.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Коханці Юстиції»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Коханці Юстиції» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Юрій Андрухович - Московіада
Юрій Андрухович
Юрий Андрухович - Двенадцать обручей
Юрий Андрухович
Юрий Андрухович - Московиада
Юрий Андрухович
Наталка Сняданко - Гербарій коханців
Наталка Сняданко
Юрій Андрухович - Письменники про футбол
Юрій Андрухович
Софія Андрухович - Жінки їхніх чоловіків
Софія Андрухович
Юрій Андрухович - Рекреації
Юрій Андрухович
Юрій Андрухович - Дванадцять обручів
Юрій Андрухович
libcat.ru: книга без обложки
Юрій Андрухович
libcat.ru: книга без обложки
Юрий Андрухович
Юрій Андрухович - Коханці юстиції
Юрій Андрухович
Отзывы о книге «Коханці Юстиції»

Обсуждение, отзывы о книге «Коханці Юстиції» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x