Кирило Круторогов - Бомбардир

Здесь есть возможность читать онлайн «Кирило Круторогов - Бомбардир» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Год выпуска: 2017, ISBN: 2017, Издательство: Литагент Издательство «Ранок», Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Бомбардир: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Бомбардир»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Футбол – не тільки перемоги, слава, контракти й гонорари зірок, але й тяжкий труд, жорстокі травми, розчарування і втрати. Дебютний роман відомого українського футбольного коментатора й журналіста Кирила Круторогова – одна з перших вдалих спроб подивитися на український футбол із середини, зазирнути за лаштунки «великої гри», зрозуміти ціну сходження на вершини, про які мріють хлопчаки, що вперше ступили на ігрове поле.

Бомбардир — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Бомбардир», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

– Одного разу він мене попросив відвезти його на трек. Ну я й відвіз на «Чайку» 10 10 Київський спорткомплекс, призначений для тренувань і перегонів на автомобілях та мотоциклах. . Спочатку він просто спостерігав за тренуваннями, а потім сказав, що теж хоче спробувати. Я з ним ніколи не сперечався, просто робив, що сказано… У мене там купа знайомих: підвів, відрекомендував… Він спробував. Потім втягся. Купив мотоцикл. Крутий «Судзукі», тисячокубовий, просто звірюка. Купа бабок…

Я вжахнувся. Випадкова травма – і кінець кар’єрі!

– Ще б пак! – погодився Максим.– Там же швидкість під триста! Але він сказав, що йому без цього ніяк. Що часом у нього все просто змерзається всередині, стискається в грудку, і потрібний викид адреналіну, щоб прийти в норму…

Позаду почувся клаксон – кросовер загородив в’їзд у двір, і мій нервовий сусід знизу невдоволено сигналив, розвертаючи свою іржаву «шістку». Максим моментально від’їхав і припаркувався біля огорожі дитячого майданчика.

– Ще разів зо два,– вів далі він,– я возив його до церкви. Він мене викликав, і з бази ми їхали просто на бульвар Шевченка. Там він просив зупинитись у кварталі від Володимирського собору й почекати. Ніколи не говорив, куди йде, але я ж бачив, що до собору. Десь через півгодини повертався, і ми рушали далі…

Релігійні справи бомбардира цікавили мене найменше.

– А коли Сергій завів перший автомобіль – «Хонду», то просто замучив мене. Він же допитливий, усе вивчає, аналізує, зіставляє, перш ніж ступити хоч крок. Так і з машиною. Телефонує по тричі на день: «Максе, де краще заправлятись? А яка СТО надійніша? А як поміняти оте й оте?» Ну й потім уже, коли траплялися якісь косяки на дорозі, він дзвонив. Знав, що в мене є люди, щоб швидко розрулити ситуацію.

– Що за косяки? – зацікавився я.

– Та нічого особливого. Десь за перевищення загальмували, десь подвійну суцільну перетнув… Одного разу алкотестер показав зайве… Зазвичай патрульні в таких випадках телефонують до свого начальства, ті – до клубного, і на цьому рівні все вирішується, а порушникові, як і належить,– пістон. Гайдук із більшою охотою закривав такі проблеми з моєю допомогою.

– Отже, ви таки зблизилися? Чи тут тільки гроші?

Він задумливо пошкріб підборіддя й пирхнув:

– Зблизилися!.. Та в нього взагалі, по-моєму, не було друзів. Ну хіба що якісь футболісти. Правда, час від часу він запрошував мене до себе. Приїжджав ще хто-небудь, і ми різалися в джокер 11 11 Картярська гра, тактика якої нагадує бридж або преферанс. … І не тільки в джокер. Усі вони там картярі. На базі, в автобусі або в літаку, а іноді й так, на дозвіллі… На гроші здебільшого, але ставки символічні, без дурного азарту.

Макс замовк. Чекаючи на чергове запитання, увімкнув радіо, проскочив поспіль кілька станцій, знайшов якийсь тягучий блюз і трохи додав гучності.

– Як ти гадаєш, нині коло його інтересів не змінилося? – нарешті запитав я.

– Уявлення не маю.

– Ви більше не бачитесь?

– Ні.

– Чому?

– Не знаю. Він перестав користуватися моїми послугами майже два роки тому. Можливо, відіграла роль загибель його приятеля Стаса. Або просто змінив спосіб життя. Та мало що…

Тут задзвонив його телефон.

– Хвилинку…

Відповідав Максим уривчасто, немов відкушуючи фрази:

– Угу, привіт!.. Так, на колесах… До Конча-Заспи? А час?.. Думаю, встигну, збирайся…

Повернувши телефон на кронштейн на передній панелі, він повернувся до мене.

– У мене замовлення намалювалося. Між іншим, від партнера Гайдука. Так що давайте зав’язувати нашу сесію. Усе, що знав, я вам виклав. Навіть із перебором. А взагалі він правильний хлопець, без червоточини. Так і напишіть, якщо справді будете писати. Ну що – прощаємося?

Він скоса глянув на зелені папірці, що лежали на торпедо.

Я кивнув і виліз із машини.

А чого, власне, я чекав? Сенсації? Де там – я від самого початку був майже впевнений, що не почую нічого видатного. Так що мої дві сотні пішли в пісок.

Хоча не цілком. З’явилися деякі нові мотиви. А на безриб’ї, як то кажуть…

Глава 9

Усереду зранку кров з носа треба бути в редакції. Коротка нарада, прикидки на черговий номер.

Я не зношу цей «захід». Не бачу сенсу в так званих мозкових штурмах, тим більше що наші наради більше схожі на розминку гравців на футбольному полі. Шеф зазвичай починає з якоїсь божевільної ідеї – і відразу дає пас кому схоче. У буквальному розумінні: перекидає через стіл копію «Адідас Джабулані» 12 12 Офіційний м’яч, який використовувався під час чемпіонату світу з футболу 2010 року, що проходив у Південній Африці. , який валяється в офісі ще з часів Мундіалю-2010. М’ячик цей завбільшки з великий апельсин, і той, кому він потрапить у руки, зобов’язаний висловитися на запропоновану тему. Але рано чи пізно справа закінчується перекинутою чашкою й калюжею кави на столі. Тут уже не до генерування змістовних ідей.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Бомбардир»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Бомбардир» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Бомбардир»

Обсуждение, отзывы о книге «Бомбардир» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x