П’єр Леметр - До побачення там, нагорі

Вони обоє з презирством поринули у війну, ще не встигнувши як слід познайомитися. Пан Перікур привітався з зятем лише недбалим кивком голови. Анрі відповів тим же. З хвилини їхньої першої зустрічі кожен вичікував моменту, коли можна буде взяти гору, — шальки опускалися то в один бік, то в інший. Як тільки Анрі спокусив його доньку, Перікур наполіг на шлюбному контракті... Коли Мадлен наодинці сказала батькові про свою вагітність, Анрі не удостоївся бути присутнім при цій сцені, і тим самим було поставлено тверду крапку. Проблеми Анрі минущі, а от дитина Мадлен залишиться. І це народження зобов’язує пана Перікура допомогти йому.

Анрі криво посміхнувся, зрозумівши думки свого ­тестя.

— Отже, про що йдеться? — спитав той сухо.

— Ви можете замовити слово перед міністром пенсійних виплат? — спитав Анрі стримано.

— Звичайно, це мій близький друг.

Пан Перікур якусь мить мовчав.

— Він мені багато чим зобов’язаний. Можна сказати, професійний борг. Історія досить давня, але йдеться про збереження його репутації. Коротше кажучи, міністр — піді мною...

Анрі навіть не сподівався на таку швидку реакцію. Діагноз було поставлено ще раніше, ніж передбачалося. Пан Перікур мимохіть підтвердив це, опустивши очі на підлогу.

— Анрі, про що йдеться?

— Дрібничка... Це...

— Якщо це дрібничка, нащо тоді турбувати міністра? І мене?

Анрі любив такі моменти. Противник буде відбиватися, пробуватиме загнати його в глухий кут, але зрештою таки поступиться. Якби у нього був час, він би ще потяг цю розмову, але справа була термінова.

— Треба поховати звіт, який стосується моїх справ. Він неточний... Там наплутано...

— Якщо він неточний, то чого конкретно ви боїтеся?

Це було сильніше за нього — Анрі не зміг стримати посмішки. (Цікаво, чи довго стариган ще буде воловодитися? Чи йому треба дати по макітрі, щоб він нарешті перейшов до діла?)

— Заплутана історія, — сказав він.

— І що?

— І я прошу вас замовити слово перед міністром, щоб цю справу було закрито. Зі свого боку, я обіцяю, що ті факти, про які там ідеться, більше не повторяться. Вони — лише результат недбалості, не більше.

Пан Перікур помовчав якийсь час, тоді пильно подивився в очі зятя: це все?

— Нічого іншого, — запевнив ще раз Анрі. — Моє вам слово...

— Ваше слово...

Анрі відчув, як зникає його посмішка (той стариган починав його бісити своїми зауваженнями!). А що — у нього є вибір? Його донька вагітна по самі вуха! Невже він зможе занапастити свого внука? Це вже не жарти... Прадель вирішив викласти останній аргумент:

— Прошу вас зробити це не заради мене — а заради своєї доньки...

— Не вплутуйте сюди мою доньку!

Анрі ледве стримався.

— Але саме про це зараз і йдеться! Під загрозою моя репутація, мої справи, а також ім’я вашої доньки, ваше власне ім...

Якби пан Перікур схотів, він би підвищив голос. Але він лише тихо постукав по підлокітнику вказівним пальцем. Той приглушений звук був ніби нагадуванням нечемному учневі дотримуватися тиші. Перікур виглядав спокійним, голос підкреслював його виваженість.

— Йдеться тільки про вас , пане, і ні про що інше, — жорстко уточнив він.

Анрі відчув, як його почала накривати крижана хвиля. Невже тесть йому відмовить? Він здатен занапастити свою власну доньку?

— Мені вже повідомили про ваші труднощі. Можливо, навіть раніше, ніж вас.

Цей початок здався Анрі обнадійливим. Якщо Перікур намагається його образити, — що ж, нехай.

— Мене нічого не здивувало. Я ніколи не сумнівався, що ви — покидьок. Хоч і з шляхетним прізвищем, — це нічого не міняє. Ви — людина без принципів, безмежно зажерлива, я пророкую вам найгірший кінець.

Анрі вдав, що ображений і хоче піти.

— Ні-ні, пане! Вислухайте мене. Я чекав на ваш прихід, добре все обдумав і хочу сказати свою думку. Через кілька днів ваш звіт буде на столі у міністра. Він дізнається про всі ваші оборудки й ініціює припинення усіх договорів, які з вами підписала держава.

Анрі, який на початку розмови вважав себе близьким до перемоги, спантеличено дивився перед собою. Так дивляться на будинок, що валиться від повені. Зараз це був не його будинок — це було його життя.

— Ви шахраювали у сфері, яка гаряче непокоїть су­спільство. У підсумку розпочатого розслідування виявиться сума, на яку ви завдали збитків державі. Вам потрібно буде відшкодувати все за власний кошт. А якщо власного майна буде недостатньо (я це вже підрахував), вам доведеться просити допомоги в дружини. Я на це не погоджуся, бо маю таке право. Отже, вам доведеться розірвати сімейний контракт. Зрештою, він вам уже і не знадобиться, бо уряд притягне вас до суду. Ви постанете цивільною особою у судовому процесі, який ініціюють асоціації учасників бойових дій та їхні сім’ї. І закінчите ви за ґратами.