Дорж Бату - Франческа. Повелителька траєкторій

У мішені практично була відсутня голова й шия.

Я сидів у кабінеті і складав денний звіт.

Зайшла напарниця. Одразу підійшла до мене й присіла навпочіпки перед моїм стільцем.

— Джорджіо…

— Ну?

— Пробач мені…

— За що?

— Ну… я була зла.

— Я бачив.

— Будь ласка. Мені справді прикро.

— Ну нехай я. А офіцер Баррел за що отримав? А професор? А Трейсі?

— Мені дуже соромно, я з ними обов’язково поговорю. Але спершу я хотіла поговорити з тобою… — напарниця почервоніла й опустила очі. Їй було дуже незручно.

Щоправда, тривало це всього мить.

— А що тобі нагородив мій братець?

— Сказав, що ти біла й пухнаста.

— Брехун!!!

— Хто?

— Ти!!! Патріціо не міг так сказати!!!

— Знов починаєш?!

Франческа раптом засміялась.

— Я бачу, після тиру тобі вже краще.

— Так! — засміялась напарниця. — Було шикарно! Ну що, мир?

— Чорт з тобою. Мир.

Завжди важливо знати, як випускати пару. Інакше буде біда.

Ви переймаєтеся тим, якої думки про вас інші? Як вас називають позаочі, що про вас говорять і за кого вважають? Я колись дуже переймався, хоч уголос говорив зворотне. Але що старший стаю, то більше мені робиться пофіг, якщо чесно. Особистий комфорт, без огляду на чужу думку, тепер для мене важливіший. Хоч, звісно, прагненням «особистого комфорту» можна виправдати всі дурниці й помилки, які я робив у минулому, але це не так. То, скоріше, було від нестачі розуму, досвіду та від наявності інших пріоритетів.

Сьогодні я під великим секретом дізнався, якої думки про наш командний центр колеги зі штаб-квартири НАСА у Вашингтоні.

Наш маленький й затишний командний центр з інтелігентними, тихими, розумними й симпатичними працівниками в особі професора Рассела, старшого офіцера Баррела, інженера зв’язку Трейсі та операторів у моїй особі і в особі неповторної Франчески, називають… та‑да-а-а-ам!

«Філія психіатричної лікарні». Або просто «Дурдом».

Як думаєте, чому? У всьому винний клоп Джорджіо, Франческа і я. Дві жіночки з дослідницької групи навігації глибокого космосу, які були у нас з робочим візитом у січні, дали нашій команді таку похвальну характеристику. Расселові «по секрету» передали це колеги. Ну, а професор «по секрету» повідомив мені. Я «по секрету» розповів напарниці, і вона, звісно, негайно подзвонила мамі й «по секрету» розказала їй. Ну, а я чим гірший?

Спеціальна одноразова конфігурація Falcon-9 від SpaceX щойно вивела на проміжну орбіту супутник зв’язку Inmarsat-5 F4. Старт відбувся 15 травня о 7:21 вечора з платформи PAD-39A на мисі Канаверал, що у Флориді.

Пуск пройшов успішно, однак посадки першого ступеня на баржу, на жаль, не було. Спочатку планувалося, що на проміжну орбіту F4 виведе важка ракета FalconHeavy, бо вага супутника становить 6086 кілограмів. Та, оскільки FalconHeavy вчасно не був готовий, довелось використовувати менш потужний Falcon-9, спеціально переобладнаний під одноразову модифікацію.

Тож перший ступінь, витративши весь ресурс пального (і для посадки його не вистачило), упав у Атлантику. Інженери SpaceX перед тим замінили всі токсичні й небезпечні комплектуючі, щоб зменшити негативний вплив на довкілля. Планується, що ступінь знайдуть і повернуть.

Другий ступінь також працював до останнього, до останньої краплини пального, щоб вивести важкий супутник на проміжну орбіту. Такі жертви були необхідні, бо цього разу британці відмовилися від послуг Роскосмосу, який пропонував для виводу F4 свою ракету «Протон». Усі три попередні супутники Inmarsat виводили саме «Протони». Британці не захотіли більше ризикувати. Та й запуски «Протонів» набагато дорожчі. Тож SpaceX довелось вирішувати проблему силами Falcon9. Незважаючи на сумніви скептиків, розрахунок інженерів був вдалий, і новий супутник Inmarsat покриватиме територію Європи, Близького Сходу, Північної Африки та Індії. Усі чотири сателіти входять у мережу Global Xpress, яка надає послуги супутникового телефонного зв’язку і високошвидкісного інтернету будь-де, хоч у джунглях Амазонки.

Сам супутник побудовано компанією Boeing на платформі 702HP. На аналогічній платформі побудовано і три попередні супутники серії F. Особливості конструкції супутника полягають у досить складній і водночас простій системі керування:

Сателіт має потужний апогейний двигун, що працює на двох хімічних паливних компонентах — цей двигун ми з Франческою будемо використовувати у вівторок для виводу з проміжної на геостаціонарну орбіту. Це буде той іще драйв! Крім великого «дорослого» двигуна, супутник має малі гідразинові сопла — 4 осьові й 4 радіальні, які ми будемо використовувати для утримання важкого апарата в «точці стояння», а також для керування положенням супутника (орієнтацією). І, нарешті, маємо додатково 4 «пукалки», XIPS-25, де для надання імпульсу використовується газ ксенон. «Пукаючи» цими малими двигунцями, ми будемо утримувати «бандуру», розмах антен якої сягає 40 метрів, на потрібній орбіті.