Дорж Бату - Франческа. Володарка офіцерського житона

— Але Джейсон дуже любить слухати! — за розмовою я й не помітив, як до нас підійшли Франческа з малим. — Професор Флетчер розповідав йому про прикладні галузі в математиці і, зокрема, про космос та НАСА. І Джейсонові стало цікаво.

Джейсон стояв поряд із Франческою і, здавалося, не проявляв ніякої цікавості до того, що відбувалося навколо. Франческа нахилилася до хлопчика й тихо, дивлячись у підлогу, промовила:

— Зараз Джорджіо покаже тобі, як він працює.

Я трохи захвилювався, бо не мав досвіду спілкування із дітками, що мають РАС. Я багато спілкувався з людьми, які мають синдром Дауна (в університеті Каліфорнії є чудовий інженер Дей Рейф, він працює у літаючій лабораторії НАСА), але з аутизмом стикнувся вперше.

— Джорджіо, просто розповідай, він тебе слухатиме, — підбадьорила мене напарниця.

— Тут усе просто, — почав я. — Спочатку ми повинні визначити поточну позицію космічного апарата: його висоту, нахил, швидкість і axis -орієнтацію, тобто те, куди він повернутий відносно певних точок на Землі.

Джейсон мовчав.

— Я зрозуміло розповідаю? — я це спитав скоріше не у Джейсона, а в дорослих, які стояли поряд. Але раптом хлопчик ледь помітно кивнув.

— Добре, — повеселішавши, продовжив я. — Потім ми дивимося на цифри, які мають нам сказати, як саме повинен летіти космічний апарат. Яка в нього має бути швидкість, нахил і як саме він має бути повернутий відносно Землі. Здебільшого ці цифри трохи відрізняються від тих, що ми з Франческою отримуємо. І це нормально, бо на апарат діють зовнішні сили: тяжіння Землі, тяжіння Місяця, електромагнітні поля і навіть кінетична енергія із попередньої корекції. Ми повинні вирахувати похибку й закласти її у комп’ютер, який нам створює модель повернення космічного апарата на потрібну траєкторію, тобто які саме двигуни і з якою силою нам потрібно ввімкнути, щоб повернути корабель на місце.

Джейсон кивнув.

— Хочеш нам допомогти?

Джейсон знову кивнув.

— Він увійшов із вами в контакт, це просто чудово! — сказав батько. — Таке нечасто буває.

— Це все завдяки Франчесці.

— Так, Франческу він любить.

— Джорджіо, дай йому щось вирахувати!

— Емм… Що саме?

— Що захочеш!

— Що ж, я пішов у магазин, — промовив я повільно й почав записувати на папері цифри, щоб потім показати їх Джейсонові. — У мене є 274 долари і 56 центів. Я купив ножа за 51,25$, намет за 125,84$, запальничку, яка працює під водою, за 18,45$ і ліхтар на сонячних батареях за 14,28$. Я заплатив із цієї суми 10 % податку. Скільки в мене зали…

— 43 долари 78 центів, — ледь чутно сказав Джейсон.

У мене очі на лоба полізли. Я ж навіть не показував йому цифри. Я хотів записати, а потім просто віддати йому аркушик, щоб він спокійно вирахував, а він мені й договорити не дав і вже видав результат!

Я двічі перевірив на калькуляторі. 43,78$. Точно 43,78!

— Дайте йому щось складніше.

— Джорджіо, дай йому висоту! — підказала Франческа. — Але напиши формулу на папері.

Я нашкрябав формулу розрахунку висоти для геосинхронного сателіта. Джейсон підійшов, сів поряд і, не дивлячись на мене, тицьнув пальцем у позначки «Mea», «Rea» і «Torb» ( M/earth R/earth i T/orbite відповідно, що означає масу, радіус Землі та орбітальний період).

Я написав йому: 5,972 × 10 24, 6,376 × 10 3 і 8,64 × 10 64.

Рівно через десять секунд він вивів мені рівняння.

— Він знайомий із числом «Пі»?!

— Аякже, це ж основи! — сказав містер Флетчер. — Йому достатньо знати цифри, від яких треба відштовхуватись, і він далі йде самостійно, керуючись математичною логікою.

Містер Флетчер усміхнувся й додав:

— Він це робить так, як ваша напарниця.

І справді! Так само робить і Франческа! Колись вона знайшла помилку в даних, які ми отримали для корекції, і самотужки, керуючись логікою, перерахувала траєкторію науково-дослідницького сателіта.

Я із подиву роззявив рота так, що в нього спокійно могла залетіти сова. Франческа вголос засміялася.

— Нічого собі! — тільки й зміг я вимовити. — Що я тобі скажу, Джей-Джей… Я порівняно з тобою і з Франческою просто дуже й дуже тупий!

Джейсон різко ляснув долонею по столу.

— Йому не сподобалося, що ви назвали себе тупим, — пояснив батько. — Він так не вважає.

— Але він бачить формулу вперше в житті! І одразу вивів мені результат!

— Просто для нього з математичної точки зору це настільки очевидно, як для вас, наприклад, очевидно, що кросівки не пасують до ділового костюма, а лаковані туфлі — до спортивних штанів, — пояснив містер Флетчер. — У Джея мозок влаштований трошки по-іншому, ніж у решти людей. Йому байдуже до ділового костюма й кросівок. Його цікавлять цифри.