Дорж Бату - Франческа. Володарка офіцерського житона

Франческа подивилася на мене повними сліз очима й твердо промовила:

— Ні. Я буду до кінця.

— І як вона відреагувала? — спитав полковник Вескотт, знаючи заздалегідь, що я скажу у відповідь

— Плаче… Але вона боєць і буде з нами до кінця.

— Щасливчик теж боєць. Стільки років протримався на посту, бідолашний…

— Ви про нього говорите, як про солдата, — сказав я.

— Власне. У нього є ім’я. І він простояв на посту, не здався! — полковник мить помовчав і додав: — І він піде, як солдат!

— Це як? — не зрозумів я.

— Побачиш.

—  LM , третій монітор! — сказала Трейсі. — Хай вам бог помагає!

За нашими спинами зібралася майже вся наша маленька компанія. Полковник Вескотт, сержант МакКарті і професор Рассел. Старший офіцер Баррел був на своєму посту в прозорому боксі командира, а Трейсі — за пультом зв’язку.

Ми мали зняти Містера Щасливчика з його траєкторії і відправити на орбіту захоронення — на кількасот кілометрів вище, ніж його нинішня геостаціонарна орбіта. Там багатостраждальний сателіт піде на вічний спокій і кружлятиме в холодному космосі не одну тисячу років.

— Симплекс — другий канал… — кволо прошепотіла Трейсі.

Ніхто не наважувався сказати останніх слів.

— Прощавай, Містере Щасливчик! — нарешті насилу вичавив я. — Нам було весело з тобою і буде гірко без тебе! Ми пройшли з тобою хорошу школу…

— Прощавай, любий… — тихенько заплакала Франческа.

Старший офіцер Баррел на своєму посту мовчки підвівся.

Ми витримали паузу.

— Курс 240,5, 46,30, 57,00, імпульс у пропорціях 12,0:4,0:2,1, — ледь чутно прошепотіла Франческа й затулила обличчя руками.

— Угу, — замість нормальної відповіді сказав я.

— До запуску готові…

— Почекайте хвильку, — попросив Вескотт і вийшов.

Він вернувся з двома солдатами. Два бійці в парадних мундирах. В одного в руках був державний прапор, а в другого — я впізнав у ньому Браяна Данкана, нашого штатного волинщика, — шотландська волинка. Я зрозумів, що це буде справжній похорон.

Полковник кивнув, і ми з Франческою запустили процедуру.

Бійці приготувалися до церемонії прощання.

Солдат із прапором став між нами і моніторами.

— Рівняння на прапор! — гаркнув полковник.

Ми всі встали. Браян заграв «Amazing Grace» — один із найвідоміших християнських гімнів, який тепер виконують у пам’ять за загиблими героями. Тужливі звуки волинки наповнили командний центр. Полковник віддав останній військовий салют Щасливчикові як солдатові, що до кінця стояв на бойовому посту. Сара вслід за командиром скинула руку до козирка кепі. Я, оскільки був у формі, також. Волинка проникала в самісіньке серце, і я не витримав. Гіркі сльози покотилися в мене одна за одною. Ридма ридали Франческа і Трейсі. У третьому моніторі витирали очі Стів і Джейк, який так і не зміг кинути друга і прийшов у свій вихідний на роботу. Ми прощалися зі Щасливчиком. Прощалися з ним як із солдатом. Як із другом.

P. S. Ті, хто подумають, що в нас «протік дах» і ми перетворили рутинну операцію на виставу, не судіть нас строго. Ми справді багато пережили зі Щасливчиком. Цей примхливий супутник навчив нас діяти нестандартно і постійно знаходити якісь нові рішення.

Ми справді панькалися з ним, як із малою дитиною. Без нього буде сумно. А про інженерів, котрі провели з ним десять і більше років, я взагалі мовчу. Ось кому зараз погано й гірко.

Команда Cassini теж плакала, коли зонд увійшов у атмосферу Сатурна 15 вересня 2017 року. І тепер я розумію чому.

Цінуйте й бережіть одне одного.

Дитячі мрії бувають дуже несподівані. А ще вони можуть завести у велику халепу.

Начальник охорони, сержант Маковскі, широко всміхаючись, підштовхнув до полковника двох хлопчаків років десяти-дванадцяти на вигляд.

— Хто такі? — добродушно спитав Вескотт.

— Сер, порушники, сер!

«Порушники», опустивши голови, трагічно мовчали. Ми всі з цікавістю дивилися на «порушників» — за всю історію авіабази це перше порушення периметру людиною. Індик-порушник був, пес-порушник був [20] Цю історію описано в книжці «Франческа. Повелителька траєкторій». , а ось людини-порушника ще не було.

З такого приводу вся наша зграйка зібралася в кабінеті командира — добре, що наш кабінет якраз навпроти.

А сталося от що: рано-вранці, коли персонал бази після церемонії підняття прапора розійшовся по робочих місцях, із кузова одного пікапа на стоянці відкинувся брезентовий верх і вилізли дві фігури.