Дорж Бату - Франческа. Володарка офіцерського житона

— Ай-Ес-Ес, нарешті, долетіли. Поле на моніторі бачимо, контролер уже захопив червону зону. Зближаємося.

— Сі-Ті-Ес, Джорджіо, Франческо, добра робота, молодці. Ще трошечки, зближення три метри на секунду, помалу починайте гальмувати.

— Франческо, радіальні трастери 2:4:6, починаємо гасити швидкість.

— Є, Джорджіо.

— Є?

— Уповільнюємося до метра на секунду, входимо в червону зону.

— Ай-Ес-Ес, вийшли на пряму, Сі-Ті-Ес.

— Сі-Ті-Ес, бачимо вас на цілі. Продовжуємо.

— Вийшли на ціль, починаємо гальмувати до півметра на секунду.

— Франческо, радіальні, мінімальний гальмівний.

— Є.

— Є.

— Уповільнюємося до півметра.

— Відкрили м’які пелюстки.

— Відкрили м’які пелюстки.

— 30 метрів…

— 30 метрів…

— Франческо, ціль?

— У межах прицілу.

— У межах?

— Майже в центрі, відхилення в межах 0,7 на курс 209 і зростає помалу.

— Бачу. Ми коригуємо?

— Не знаю, спитай МКС.

— Ай-Ес-Ес, відстань 25 метрів, ціль у межах прицілу.

— Бачимо, Сі-Ті-Ес.

— Потрібна корекція курсу?

— Динаміка відхилення мінімальна, у вас зараз майже двадцять метрів, не втручайтеся, лишіть у спокої. Підходьте.

— Ясно, прийняли, Сі-Ті-Ес.

— Давайте вже!

— 15 метрів.

— 15…

— 10 метрів.

— 10…

— Джорджіо, мені страшно.

— Мені теж, cara mia .

— Сі-Ті-Ес, не засмічуйте ефір.

— Г’юстон, зрозуміли.

— 7 метрів… 6… 5 метрів…

— 5 метрів.

— 4… 3… 2…

— Спокійно, чувак.

— Ну, привіт МКС! Стиковка!

— Є стиковка!

— Пелюстки.

— Закриті! Lockdown!

— Зафіксовано!

— Ласкаво просимо на Міжнародну космічну станцію!

Ми щойно успішно вручну пристикувалися до МКС. «Ми» — це я і Франческа. Звісно, поки що на тренажері. Надіюся, вживу ніколи не доведеться цього робити, бо на сучасних Crew Dragon та Starliner стоїть автоматика. Але ті, хто її контролює, мають вміти все робити руками, бо автоматика може відмовити. Руки ж — ніколи.

Наш позивний був сьогодні не звичайний «Сі-Ті», а «Сі-Ті-Ес», що означає Crew Transportation Service .

У рамках програми ISS Crew Transportation Services ми вже майже рік опановуємо нову систему зв’язку та керування Common Communications for Visiting Vehicles , або C2 V2 . Цією програмою мають володіти всі без винятку дотичні до польотів пілотованих і безпілотних вантажних капсул до МКС, оскільки в кожної ланки своя маленька зона відповідальності: у служб наземного контролю ( Ground Control ), куди входимо ми з Франческою, — своя, у екіпажів капсул Dragon Crew та Starliner — своя, і в екіпажу МКС ( ISS ) — теж своя роль.

Але кожна з ланок повинна володіти всім процесом від початку до кінця. Ми з Франческою щойно здали тести, до яких готувалися понад півроку. Так ми готуємося до польотів пілотованих капсул, які доставлятимуть наших астронавтів на Міжнародну космічну станцію.

— О Мадонно! — напарниця впала в моє крісло і закотила очі. — Джорджіо, ми триста разів це робили! Але сьогодні чомусь було так страшно, що я там ледь не народила!

— Це тому, що сьогодні фінальні тести, cara mia . Ми не могли собі дозволити рознести МКС на друзки, як ми це зробили на симуляторі першого разу.

— Та тоді нам просто погратися дали! — засміялася Франческа. — Щоб ми відчули, як поводиться капсула.

— Ми й відчули! — засміявся я, згадавши цю моторошну спробу.

Тоді ми промахнулися повз так звану червону зону, курсор у якій показує правильний курс на стиковку, і зі швидкістю 15 метрів на секунду розбили капсулу об МКС. Розбили, бо не звикли до таких коротких дистанцій і ще не вміли як слід гальмувати.

Хоч убийте, не знаю чого, але ми тоді істерично реготали. Г’юстон сумно мовчав. Наші інструктори Майк і Мей навіть спробували нас утішити й підбадьорити.

— Я колись так татову спортивну машину в гараж паркував! — гиготнув Майк. — Гараж був темний, а педаль газу в «Мустанга» ніжна, як… Як… ну, знаєте, в дівчат…

Ми почули удар.

— Мей! За що?! Мені тоді від батька так нагоріло, що я сісти не міг!

— Мало нагоріло.

— Ну все, Сі-Ті, нам слід попрацювати над короткими маневрами.

А далі була нудна теорія і виснажливі тренування, були оці несподівані виклики, коли сидиш собі, сателіт коригуєш, а тут Г’юстон: « CT! Code zero four! Attention! CT! Code zero four! » І завдання: або екіпаж панікує, або комусь погано, а капсула на повному ходу летить у напрямку МКС, і в нас хвилина до зіткнення. І ми мусимо все кидати на півдорозі й рятувати уявний екіпаж.