Дорж Бату - Франческа. Володарка офіцерського житона

Я знову перевів погляд на свій лист, і тут мене продерло по спині так, ніби мені до сідниць під’єднали промисловий кабель із напругою 480 вольт.

Файлів було одинадцять.

Я тремтячими руками відкрив цей клятий останній файл і схопився за голову.

«…більше заважає, ніж допомагає…»

«…вибір у вас невеликий…»

«…запхніть собі в сраку…»

«…цілуємо в ніс…»

Я відправив цю кляту записку, складену у відверто хамському тоні, керівництву!

Кров застукала в скронях, шлунок прилип до хребта, а ноги просто відмовили.

— Джорджіо, оце pizdiets … — прошепотіла Франческа, затискаючи рота руками.

— Що? Що сталося? — офіцер Баррел підскочив до мого стола й вчитався в текст «листа турецькому султанові». Після чого почервонів і вибухнув сміхом так, що я запереживав, чи не зробилося йому погано.

— Господи… Господи, Джор… Ой, я не можу… Франчес… ха-аха-ха-ха! Я не можу! От Ґріфінс, старий хом’як! Уявляю його пику! — Баррел трясся, як у лихоманці. — Це ж… це ж… це ж він, саме він цю схему й складав! Іще кільканадцять років тому! Аха-ха-ха-ха! Йой, я не можу!..

Я зберігаю звіти й рекординг в окремих течках. Але з поточними файлами працюю на робочому столі комп’ютера. Імовірно, коли я закривав файл, то автоматично його зберіг, а потім похапцем згріб усі файли з робочого стола і, не дивлячись, причепив їх до листа Ґріфінсу. Буває. Помилився.

— Що ж тепер буде? — стогнала бідолашна сицилійка. — О Мадонно, оце халепа! Це я у всьому винна!

— Та перестань, ні в чому ти не винна. Я причепив здуру, дивитися треба було, що саме чіпляєш… — слабким голосом сказав я. — Ну обісрався… Персонально попрошу в Ґріфінса пробачення.

— Ну, технічно ви написали правильно… — усміхаючись у вуса, сказав Баррел.

— Не «ви», а я! — одразу заперечила Франческа. — Джорджіо — жертва!

— Я не жертва. Я бовдур.

Офіцер Баррел витер скупу сльозу.

Приблизно за півгодини до першої перерви мені в пошту прийшло повідомлення від начальника департаменту координації. Тремтячими руками я відкрив листа. Там стояло тільки одне речення: «Чекаю ваших пропозицій із рекордингу та звітів у понеділок.

Цілую в ніс. Ґріфінс».

— Сі-Ті, Г’юстон! Пробачте за напружений ранок! Джорджіо, Франческо, ви там на секторі, передаю вам Воллопс! Апогей 146,45 кілометра, залежно від ваших погодних умов. Коридор похибки 3. Курс 112 градусів. Кут 70,63°.

— Г’юстон, Сі-Ті, прийняв! Апогей 146,45 похибка 3, курс 112, кут 70,63. Джен, метео у вас є?

— Джорджіо, запитайте Воллопс.

— ОК. Воллопс, Сі-Ті, контроль прийняли, Джорджіо, Франческа. Що у вас там із метео?

— Сі-Ті, Воллопс, привіт! Метео західний 8 м/с, висота 10 кілометрів 14 м/с, 20–17 м/с, в межах допустимого, видимість 20 кілометрів, температура біля поверхні +23, тиск 759, грозовий фронт сім кілометрів на північний захід на курсі 270.

— Воллопс, Сі-Ті. Ідеальні умови! Щось іще нас турбує? Воллопс?

— Рибальський човен у зоні. Вирішуємо проблему, чекаємо сигналу. Як прийняли, Сі-Ті?

— Шанси на відкладення?

— Зараз його заберемо. Поки що вкладаємось у вікно.

— ОК, Воллопс, переводимо статус із жовтого в зелений, коридор ваш!

— Сі-Ті, Воллопс! Прийняли, дякую! Можна відлік.

— До старту п’ятнадцять хвилин, ми на контролі! Хай щастить, дітки!

Так буденно відбувалася процедура передачі контролю над стартом у наш сектор. День перед тим ми з Франческою проводили семінар для студентів університетів та коледжів, які беруть участь у програмі RockSat-X .

Цього разу студенти запускають 44-футову суборбітальну ракету Terrier Malemut , на борту якої — вісім експериментальних модулів, розроблених у восьми Університетах та коледжах США.

Кожен із нас має свою частку роботи: студенти протягом року з допомогою своїх молодших колег зі шкіл розробляли та будували експериментальні й дослідницькі модулі, наші спеціалісти-геліофізики спільно з колективом космопорту Wallops Flight Facility готували ракету до старту й закладали всі модулі в капсулу, а наш підрозділ MCC і, зокрема, ми з Франческою розповідали студентам про розрахунок траєкторії, залежність висоти апогею від маси payload (корисного навантаження) і нахилу рейок.

RockSat-X — це третій і останній ступінь космічної програми для дітей від НАСА та Colorado Space Grant Consortium . Спершу йде початкова програма запусків RockOn , у якій беруть участь школярі. Потім іде складніша програма — місія RockSat-C , там уже старші діти [93] Цю історію описано у книжці «Франческа. Повелителька траєкторій». . І нарешті третя, найскладніша й заключна програма для студентів коледжів та Університетів — RockSat-X . Суборбітальна ракета Malemut із покращеним бустером Terrier літає в середньому на двадцять миль вище за ракету Terrier Orion — ту, що літає в місіях RockOn і RockSat-C . І це правильно, бо маленьким — маленькі ракети, великим — великі.