Дорж Бату - Франческа. Володарка офіцерського житона

— А ми її підірвали.

— Як?!

— Просто. Хотіли приготувати яйця.

— Яйця?!

— Яйця. Бо яйця — це продукт із високим вмістом білка…

Я на мить подумав, що просто з’їжджаю із глузду. Готувати яйця у мікрохвилівці?! Віскі, Танго, Фокстрот?!

— У нас не було каструльки… — пробурмотіла Джой. Її обличчя з індонезійського перетворилось на щось середнє між прапором Швейцарії і Данії.

— Я й поставив яйця в мікрохвилівку, — незворушно сказав Колін. — Температура ж стрімко підвищується, і денатурація біл…

Я не дав йому договорити й засміявся.

— І що далі? — Франческа вже сама була червона, насилу стримуючись, щоб не зареготати.

— А далі вони бабахнули, — зітхнув Колін. — Дверцята винесло разом із кріпленнями, замок вирвало.

— Ого! А скільки ж ти яєць поставив?!

— Сім…

— Сім?!

— Три для Джой, чотири для мене…

— Ох ви даєте!

— Це був експеримент… — спокійно продовжив Колін.

— А зібрати інформацію перед експериментом? Зробити пошук? Заґуґлити? Пошукати відео у YouTube ?! Ніяк?!

— Якщо орієнтуватися на Google , то взагалі можна ніяких експериментів не ставити — там і так усе відомо. І що тоді? Жити чужим розумом? Не шукати нового? Ти ж сам казав, що все треба піддавати сумніву і перевіряти самому.

Чесно зізнаюся, мені було нічим крити.

— Я навмисне не ґуґлив, — бубонів Колін. — Я знав, що в пошуковику є відповідь на ключові слова «мікрохвилівка» та «яйця». Мені просто цікаво було зробити власне припущення. Так, я знаю, що воно дурне, але це мій досвід!

І я збагнув, що всередині у Коліні сидить маленький науковець, який розбирає по гвинтику іграшки, щоб дізнатися «як воно працює», який забиває цвяхи в розетку, щоб побачити іскри, який кидає з балкона кульку, наповнену водою, щоб подивитись, як земне тяжіння розмаже воду по асфальту — чи по голові якогось громадянина. І я зрозумів, що всі великі відкриття людства відбулися саме так. Мені стало соромно, і я поплескав його по плечу.

— Вибач, чуваче! Насправді те, що ти зробив, — це дуже круто! Шкода, що мене не було поряд. Це була б чудова пригода!

— Знущаєшся?

— Ні. Я зараз абсолютно серйозно. Інтернет убив у нас дослідників. Замість того, щоб підтвердити або спростувати гіпотезу власноруч, ми ліземо в Google . Замість показати дитині якийсь фізичний дослід прямо на столі, ми йдемо в YouTube . Замість співати самим, йдемо в iTunes . А потім жаліємося, що нам нудно. Ви все правильно зробили. Я пишаюся вами!

Колін закліпав очима, а на обличчі Джой з’явився прапор Китаю.

— Ну гаразд. А що сталося з унітазом? — було незрозуміло, чи то Франческа просто жадала подробиць, чи то хотіла перейняти досвід.

— Я туди викинула результати експерименту… — прошепотіла Джой, і на її обличчі почергово змінилися два прапори — Латвії та Білорусі.

Ми з Франческою не витримали й зареготали. Стажери також. Ми сміялися, напевно, кілька хвилин, а потім усім стало трохи сумно.

— Нам вас не вистачатиме… — тихо сказала Джой і заплакала.

А коли Джой плакала, її обличчя нагадувало прапор Японії.

Нарешті цей сумний день настав. Я прийшов у командний центр, із неймовірними зусиллями намагаючись здаватися розслабленим і безтурботним.

— Доброго ранку, доброго ранку всім! Доб… Так, я не зрозумів, а що за кислі мармизи? Хтось помер? Ми когось ховаємо, чи до тебе, Чессіно, знову тітка з Сицилії приїхала?

— Колін і Джой сьогодні відлітають.

— Омайґад, не на небеса ж!

— Технічно — в небеса, бо вони летять літаком.

— Не переживай, їх на небеса ніхто не пустить, правда, Коліне?

— Сто відсотків.

— Що правда, то правда. Колін купив чотири різновиди сорочок по сім штук кожної і стільки ж штанів. Уявляєш, він цілий тиждень ходитиме в одному й тому самому одязі!

— По-перше, Джой, я сорочки, штани й шкарпетки міняю щодня. А по-друге, у місяці чотири тижні, отож я щотижня буду в новому комплекті.

— Коліне, ти хворий!

— Зате в мене немає проблеми, що вдягти, а ти щодня перебираєш по тридцять два наряди і все одно незадоволена.

— Боже, скоріше б ви вже поїхали.

Звісно, ми не хотіли, щоб наша шалена парочка від’їжджала. Але, зрештою, вони й так будуть із нами.

— Джой, Коліне, під час активних змін ви будете в нас на п’ятому каналі.

— У потоці чи за викликом?

— Звісно, що за викликом. Вам дай потік, то ви мені так засмітите ефір, що Джорджіо Франческу не почує.