Дорж Бату - Франческа. Володарка офіцерського житона

— І давно?

— Тижнів два.

— А чого? Це ж не Сара виписала тобі чек.

— Я той чек акуратно розірвав, поклав на стіл і грюкнув дверима.

— Теж мені, любитель театральних ефектів. І що, навіть не поговорив із батьком? І з Сарою?

— Та тут і так усе ясно.

— Маковскі, ти дурко.

— Якщо ти прийшов повідомити тільки про це, то я й без тебе знаю, — образився Льолєк.

— Мені, як журналістові, одне незрозуміло: ти не вислухав позиції сторін. Я маю на увазі Сару та її батька. Ти побачив чек, жовта рідина вдарила тобі в голову, ти театрально заломив руки і втік. А потім зробив висновки і навіть не потурбувався з’ясувати, що це, в біса, таке було?

Маковскі мовчки сопів.

— Чого ти раптом вирішив, що батько хоче тебе позбутись? А може, він хотів щиро, від усього свого батьківського серця, тобі допомогти?

— У перший день знайомства?! Та він мене геть не знає!

— А може, він просто довіряє своїй дочці? А може, то була Сарина ідея? А може, навпаки, вона нічого про це не знала і теж була шокована? Ну чого ти вирішив, що твоя думка тут єдина правильна, і ти на основі цієї думки зробив висновки? Це називається «сам побачив, сам додумав і сам же образився». Дуже по-дитячому. Дитячий садочок, Маковскі. Сідай, двійка!

Льолєк розгублено кліпав своїми білявими віями. Він був схожий на молодого бичка, якому перед мордою розкрили парасольку.

— Це ж було очевидно…

— Знаєш, чувак, якщо дивитись один тільки FOX News , то складеться враження, що країна в облозі, а процвітає тільки завдяки тому, що американці обрали саме того, кого треба. А якщо дивитися тільки CNN — усе погано, у світі твориться якась суцільна херня, зброю треба заборонити, а країну очолює круасан.

— Ти трохи перебільшуєш.

— Ні, дорогий мій Льолєку, повір мені як колишньому журналістові. Не довіряй джерелам і емоціям, будь скептиком. Порівнюй, перевіряй і докопуйся. Бо може з’ясуватися, що все зовсім не так, як тобі здається.

Маковскі приголомшено мовчав. Я лише зітхнув і встав із крісла:

— Ну все, нотацію завершено. Я вертаюся до себе в командний центр. А ти провідай Сару. Вона ні в чому не винна. Будь людиною, сержанте!

— Угу.

— Так, щось я не зрозумів. Що це за гівняна відповідь?!

—  Sir, yes, sir!

— Ну що там, що там? — Франческа жадала подробиць. Я переповів ситуацію. Франческа задумалася.

— Знаєш, справді складно зрозуміти батькову мотивацію. Може, він і справді хотів допомогти. Навряд чи він хотів позбутись Льолєка. Льолєк набагато приємніший, ніж той її слизький колишній.

— А може, він просто його перевіряв? Згадай Вескотта, він же теж любить познущатися із хлопців Меґан.

— Коли мій тато оженився на мамі, то дід сказав, що не дасть молодим ані ліри. Бо думав, що тата тільки гроші цікавлять. Тато йому так і не пробачив.

— Що не отримав ані ліри? — обережно спитала Джой.

— Ні! Тато не міг пробачити дідові, що той звинуватив його в нещирості.

— Не розумію… — Джой винувато розвела руками.

— Коли тато зробив мамі пропозицію, вона була прикута до інвалідного візка. Через аварію вона не могла ходити, і всі лікарі сказали, що вона ніколи ходити не буде. А тато так не вважав. Він був без тями в неї закоханий. А гроші — то ніщо!

— Діти заможних батьків завжди так кажуть, — ущипнув я напарницю.

— Та я від батьків ні цента не беру! — обурилася Франческа. — Я бідна сицилійська дівчина, все са…

Колін не витримав і зареготав.

— Чого ти іржеш?!

— Та просто Джой так само говорить: «Чи могла я, бідна дівчинка з окраїн Сан-Дієґо, мріяти про…» — і далі по списку!

Джой почервоніла. Зате розсміявся я:

— Я теж завжди кажу, що я бідний кривий монгол!

— І головне, скромний! — у відповідь ущипнула мене напарниця.

Наприкінці зміни мені прийшло повідомлення від Маковскі: «Дякую. Все гаразд!»

Весна почалася.

— Добрий день! У вас на формі державний прапор. Я бачу, ви відповідальний громадянин, якщо віддали перевагу службі. О, ви всміхаєтесь. Як це приємно! Дивіться, я теж у формі, як і ви. Давайте знайомитись! Я Джейн, і я дівчинка! А ще я скаут. Ви знаєте, хто така «дівчинка»?

Я трохи отетерів від такої атаки. Франческа про всяк випадок сховалася за мене й обережно виглядала з-за мого плеча.

Джерелом такого шаленого напору була дівчинка на вигляд років чотирнадцяти. Вбрана вона була у скаутську форму. Дещо видовжене личко, рясно вкрите ластовинням, смішний кирпатий носик, веселі зелені очі й вогненно-руда шапка кучерявого волосся. Джейн була викапана принцеса Меріда з мультику «Відважна». Не вистачало хіба що лука й стріл. Юна шотландська принцеса виявилась ґерлскаутом і продавала традиційне «ґерлскаутське» печиво — п’ять доларів пачка. Вона розклала невеличкий столик прямо при вході на авіабазу, коло центрального КПП.